Анатолій Башловка: Тверда двійка від Байдена і уроки на завтра

Владі настав Байден. Але винні в цьому ми.

Ось приїхав зарубіжний політик, перед яким уся влада дружно вирішила тримати звіт. І так якось самокритично вирішила. Так болісно зіщулилася, визнаючи помилки. Мовляв, був рік провести реформи і корупцію побороти. І прокурором призначити чесного, а не знайомого, був час. І у фінансах навести порядок, а не тільки банкрутити тих, хто не поспішає дати хабар.

Вся влада, а за нею і корпус експертів якось дуже сильно відчули себе винуватими. А прості люди, бачачи цю панораму кислих осіб в телевізорі, вельми зраділи. Мовляв, от правильно – знайшлася і на них управа. Адже тепер уже Байден їм задасть.

Але від цієї картини зловтішного торжества, наскрізного у голосах теледикторів, стає сумно. Адже це ми, народ, повинні були проконтролювати, щоб наші політики вишикували наших олігархів. Це ми зобов’язані були домогтися реформ – замість набивання кишень чиновниками. Це ми ще багато чого мусили зробити і похвалитися, коли хтось приїде в гості.

А вийшло ж навпаки. Сталося, як із недбайливим учнем: «Що, ти не зробив уроки? Тоді прямо зараз бери ручку й пиши: «Звільнити генпрокурора, змусити платити податки всіх, бути чесним».

Зрозуміло, що після прочухана влада збереться, жахне, зробить пару справ і знову розслабиться. Тому головну роботу повинні зробити ми. А саме, зрозуміти – що ми хочемо, аби було виконано в нашій країні через півроку, через рік? І вимагати від влади зробити ці завдання. Змусити досягти наміченої мети.

Бо через рік Байден уже може й не приїхати. Він може махнути на нас рукою, як на безнадійних.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ