Андрій Окара: Чому Порошенко не відповів на запитання іноземних ЗМІ

Андрій Окара, політичний експерт. Живе в Москві
Андрій Окара, політичний експерт. Живе в Москві

Петро Порошенко, прес-конференція. Убити режисера

Подивився, звісно, прес-конференцію президента Порошенка. Наголошую: нижче я навмисно й свідомо не висловлююся про те, ЩО говорив глава держави. Оцінюю тільки, ЯК він говорив.

Отже, найневдаліший із можливих залів: Мистецький Арсенал — довгий, вузький, з високими склепіннями, без перепаду висоти в глядацької частини. Неначе спеціально, щоб журналістів було не видно. Фойє Українського Дому було би на порядок вдалішим.

Естетика радянського партійного заходу 1970-х років відчувалася за спиною, в ребристому дизайні жовто-синього фону сцени.

Навіщо Порошенко напружено стояв (точніше, підсвідомо ховався) за трибуною? Чому не сидів за столом, почуваючись якщо не господарем становища — то хоча би не пацієнтом в рентґенівському кабінеті? Чому головним розпорядником усієї прес-конференції не став прес-секретар Святослав Цеголко?

Пропрезидентські коментатори порівнювали цю акцію з аналогічними заходами за участю Віктора Януковича. А варто було би, мабуть, із прес-конференціями Володимира Путіна. (До речі, прес-конференції Януковича були організовані краще — там могли поставити запитання й регіональні ЗМІ, й різні інтернет-видання, й іноземні журналісти.)

Чому цей захід тривав всього менше двох годин? Президент квапився на ще одну зустріч із Борисом Гризловим? Чи прагнув уникнути неприємних запитань? Чи йому нічого розповісти про стратегії розвитку країни? А може, він боїться бути багатослівним? Чи змістовним? Адже саме цього (змістовності та стратегічності) зараз усі чекають від нього. Чи дочекаються?

Чому в епоху тотальних ґаджетів, цифрових технологій і плазмових екранів глава держави щось намагається пояснити за допомогою роздрукованого на папері бляклого графіка, — загадка.

Серйозне упущення — не просто відсутність запитань від іноземних журналістів, а конкретно — запитання від російського ЗМІ. Це було би поміченою усіми симетричною акцією. Чому навіть Путін не боїться запитань журналіста УНІАН у Москві Романа Цимбалюка, а Порошенко не готовий відповісти на запитання чи то опозиційного російського ЗМІ («Эха Москвы», «Новой газеты, «Дождя»), чи то провладного пропагандистського? Тим більше, підозрюю — це було би не найскладніше для нього питання.

Діалог із колишньою ведучою «5 каналу» Христиною Бондаренко, звісно, оживив атмосферу. Але ліпше було оживляти її іншими способами…

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ