Анкара і Москва: мистецтво політичної філігранності

Анкара 01-Путин Эрдоган

Під час саміту G20, який 4-5 вересня відбудеться у китайському місті Ханчжоу, президенти Туреччини і Росії обговорять відновлення призупиненого проекту «Турецький потік». За задумом Путіна цей газогін, прокладений в обхід України, повинен добряче напакостити Києву за бажання вийти з політичної орбіти Москви.

Міністр закордонних справ країни Павло Клімкін переконаний, що відновлення проекту «Турецький потік» суперечить інтересам України і всієї Європи. Глава МЗС зазначив: Київ, відповідно угоди про асоціацію з Євросоюзом, взяв на себе європейські зобов’язання в енергетичній сфері. Проте Росія прагне «обійти Україну і створити газовий хаб на території Туреччини, а це порушує вимоги ЄС». Водночас міністр наголосив, що реалізація зазначеного проекту не призведе до погіршення відносин між Києвом та Анкарою.

Чимало українських експертів заклопотались, що відновлена дружба Туреччини і Росії позначиться на наших економічних втратах, оскільки «Турецький потік» зменшить обсяги транзиту через Україну російського газу в Європу. Нам і справді потрібно готуватись до невідрадних обставин, що в перспективі Україна позбудеться нинішніх газових транзитних можливостей. Однак причиною таких реалій буде не політика протиборства «Газпрому», який і сам втрачає позиції міжнародної конкурентоспроможної компанії.

Відділ Мінфіну США з питань контролю за іноземними активами (фінансова розвідка) запровадив 31 серпня санкції стосовно низки дочірніх структур «Газпрому», а також ряду інших компаній і фізичних осіб, зокрема «Мостотресту» (підрядник будівництва Керченського мосту), з яким американським громадянам і компаніям заборонено укладати угоди.

Того ж дня голова правління «Газпрому» Міллер провів у Стамбулі робочу зустріч із Бератом Албайраком, міністром енергетики і природних ресурсів Туреччини. Як повідомила газпромівська прес-служба, обговорювалось питання відновлення проекту «Турецький потік». Під час зустрічі сторони домовились завершити процедуру видачі всіх необхідних дозволів, щоби взятись за будівництво газогону. Іншими словами, Албайрак і Міллер лише домовились продовжити обговорення намірів, але конкретних рішень, які б дозволили «Газпрому» почати роботу, ще не прийняли.

Йонет Тезель, надзвичайний і повноважний посол Турецької Республіки в Україні, з огляду на тривожні настрої в українському суспільстві повідомив через пресу, що візит Ердогана у Петербург не означає «зміни зовнішньої політики Туреччини на промосковську». Мета цього візиту полягає лише у відновленні діалогу, який припинився після 24 листопада, коли в повітряному просторі Туреччини збили російський військовий літак. Опісля цар московський і султан турецький пересварились, як це іноді трапляється між сусідами, проте довго перебувати у сварі некорисно для обох сторін.

Стосовно ж територіальної цілісності України та анексії Криму, то якою була позиція Туреччини, такою вона і залишиться. «Анкара рішуче протистоїть тим діям Росії, які не узгоджуються з міжнародним законодавством, нехтують миром і стабільністю у світі», – переконує посол Йонет Тезель.

Отож Київ і Анкара гіпотетично не повинні створювати перешкод для будівництва «Турецького потоку», а навпаки – всіляко заохочувати кремлівського гросмейстера до чим швидшої реалізації такого доленосного для Москви проекту. Щоби велике колективне его Росії отримало можливість свого прикладного застосування.

Анкара 02-Турецький потік

Надасть Анкара всі необхідні дозволи, «Газпром» прокладе трубу до турецького поселення Кийикйой (колишня Мідія), далі захабиться у місті Люлебургаз, а навіть, можливо, дотягне ще 180 кілометрів труби до Іпсали… А далі? Ось тут і вся суть: далі потрібний дозвіл ЄС.

А в Європі ще у 2015 році сказали, що для них «Турецький потік» не перспективний, що їм цікаві інші газогони для диверсифікації того ж таки російського газу. Щоби радісну Різдвяну октаву проводити у святковому настрою, а не перейматись тривожними роздумами, що десь на окраїні валдайської Європи хтось «під шафе» раптом вирішить перекрити газовий вентиль. Просто так, веселощів новорічних ради.

Анкара 03-TANAP TAP NABUCCO

То яка користь Анкарі від «Турецького потоку», якщо він не потрібний ЄС? Чимала. Річ у тім, що за свої закопані труби на території Туреччини «Газпром» буде платити мито за транзит газу згідно міжнародних правил. І платитиме навіть у випадку, якщо в трубопроводі газу не буде. Це так само, як власник літака платить за користування повітряним простором тій або іншій країні без уваги на те, чи є в літаку пасажири, чи їх нема.

Отож кожна зі сторін – Туреччина і Росія – залишиться при своїх інтересах: Анкара буде робити бізнес на міжнародному газогоні «TANAP» і транзитному миті «Турецького потоку», а «Газпром» – на бобах. Комерція на Сході – справа філігранна.

Ярослав Левків,
для видання «Інформаційний Акцент».

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ