«Батько норвезької нації» був агентом КДБ

Ейнар Ґерхардсен
Ейнар Ґерхардсен першим із керівників західних країн здійснив офіційний візит до СРСР у післявоєнний період

Ейнар Ґерхардсен, який впродовж 14 років очолював уряд Норвегії, співпрацював з КДБ СРСР. Про це стало відомо після відкриття публічного доступу до так званого архіву Мітрохіна – документів, відданих на Захід екс-співробітником архіву КДБ, йдеться у розслідуванні каналу TV2, передає ТАСС.

У матеріалах, які в 1992 році вивіз до Великої Британії колишній співробітник архіву КДБ Василь Мітрохін, згадуються понад 40 норвезьких військових, політиків і громадських діячів. Ґерхардсен, якого часто називають одним з «батьків нації», уклав угоду з КДБ в 1957 році і отримав конспіративне ім’я Ян. Двоє його міністрів також були агентами КДБ. Йохан Странд Йохансен працював під кодовим ім’ям «Норман», а Ґуннар Бо проходив у секретних документах як «Моно».

Дослідники архіву перераховують політиків, співробітників поліції, журналістів, представників МЗС, науковців та студентів, які також згадуються в архівних документах як агенти радянських спецслужб. Деякі зі згаданих дипломатичних працівників залишалися на службі до 2000-х років. Ця інформація суттєво впливає на сприйняття внутрішньополітичних процесів в Норвегії.

Ґерхардсен, керівник соціал-демократичної Норвезької робочої партії, прем’єр-міністр королівства в 1945-1949 і 1955-1965 роках, охоче спілкувався з радянськими дипломатами і в 1955 році першим з керівників західних країн здійснив офіційний візит до СРСР в післявоєнний період.

Ще один репортаж TV2 присвятив десяти співробітникам ООН, які, як з’ясувалося з архіву Мітрохіна, були завербовані радянськими спецслужбами. Крім того, звіт розкриває особи 16 норвежців, які діяли проти американського Держдепу. При цьому норвезька влада проігнорувала запит журналістів з приводу існування в даний час ймовірності того, що в дипломатичних колах продовжують діяти агенти інших країн.

У МЗС скандинавської країни визнали, що розсекречені дані містять звинувачення на адресу низки дипломатів, однак у відомстві вважають, що розбиратися в історії слід поліції та прокурорам.

Начальник архівного відділу Комітету держбезпеки Василь Мітрохін переїхав до Великої Британії в 1992 році у віці 70-ти років з сім’єю і шістьма величезними контейнерами секретних документів КДБ, які він крадькома

копіював протягом 12 років на маленьких шматочках паперу, а потім виносив з архіву, сховавши в черевики, шкарпетки і брюки. Копії він зберігав у себе на дачі під підлогою в пакетах з-під молока. Ці копії стосуються розвіданих, починаючи з 1918 року і закінчуючи розвідопераціями СРСР у всьому світі в 1980 році. Згодом папери були таємно вивезені з Росії британською розвідкою. На основі цих даних колишній архіваріус КДБ разом з професором Крістофером Ендрю написав книгу «Архів Мітрохіна».

Після того як видання вийшло у світ на Заході, почалися гучні викриття, наприклад, справа «бабусі-шпигунки» Меліти Норвуд, яка майже 40 років постачала радянській розвідці британські ядерні секрети, і Фелікса Блоха, високопоставленого співробітника Держдепартаменту США, якого підозрювали в шпигунстві.

Серед інших викриттів Мітрохіна був план зірвати в 1969 році інвеституру принца Уельського і представити це як змову MI5, спрямовану на дискредитацію націоналістичної партії Уельсу Plaid Cymru; план скалічити балетних танцівників, які втекли, Рудольфа Нурієва та Наталю Макарову і зруйнувати їх кар’єру; подробиці щодо радянських тайників на території Західної Європи і США зі зброєю, якою могли скористатися агенти і їх прорадянські підручні в разі війни.

У книзі «Архів Мітрохіна»  з’явилися імена відомих американців, від Генрі Кіссінджера, чиї телефонні розмови з Річардом Ніксоном прослуховував КДБ, до Збігнєва Бжезінського, радника президента Картера з національної безпеки, якого КДБ намагалося завербувати. ФБР називає архіви Мітрохіна «найповнішою розвідувальною інформацією, яку коли-небудь отримували з будь-якого джерела». Мітрохін помер у Лондоні в кінці січня 2006 року.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ