Богдан Яременко: Крим ми повертатимемо і безлюдний, і перенаселений

Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»
Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»

Відбулись слухання про реінгтеграцію Криму.  Це дуже по-українськи. Про деокупацію ще не поговорили, але вже плануємо реінтеграцію. Але і реінтеграція питання теж важливе.

Мудрі люди попереджали, щоби не покладав великих надій на парламентські слухання – мовляв, це для випуску пару. Тим не менше перед слуханнями профільним комітетом і робочою групою, до якої увійшов і наш Yurii Smelyanski, який справді славно попрацював, була проведена величезна робота і рекомендації слухань (після остаточного редагування будуть опубліковані тижні за два) вийшли достатньо ґрунтовними.

Самі ж слухання дійсно вийшли «представницькими». Представлені були, здається, усі можливі думки. Часами виглядало і звучало «хто в ліс, хто по дрова» (голова Генічеської райдержадміністрації устиг навіть заявити, що жителі району мають сплачувати за газ менше, ніж інші мешканці України), але такий він і має бути і парламент, і парламентські слухання – усіім є місце і змога висловитися.

Погодилися усі (підкреслюю, що усі, включно з представниками влади), що в плані осмислення проблеми окупації Криму та опрацювання стратегій деокупації та реінгтеграції владою зроблено неприпустимо мало. Те, що робиться, має ознаки безсистемного, часто цього замало, а відбувається все це запізно. Як результат – люди зневірюються в тому, що Крим коли-небудь повернеться в Україну.

Стан справ яскраво підкреслювала явка посадовців. Один міністр (Гриневич), заступники міністрів інформполітики, юстиції та з питань окупованих територій. Нардепів було… Здається, лише ті, хто виступали – Сироїд, Власенко, Гончаренко, Чубаров, Джемілєв (не виступав), Куніцин. Перепрошую, якщо 2-3 особи не помітив або не згадав. Як я вже розповідав, поруч зі мною сидів Айдер Муждабаєв, який спробував обуритися депутатською явкою. Я його заспокоїв – цього дня вони взагалі на роботу не з’явилися, що Парубій змушений був закрити не розпочавши цю «шарашкіну контору».

Відсутність міністра з питань окупованих територій (міністерство було представлено катастрофічно невиразним заступником міністра) я вважаю скандальною. Ніби був на засіданні Кабміну. Воно звичайно, Гройсман – фігура авторитетна, але ж чим ти в тому Кабміні займаєшся, як не тим, що обговорювалось в парламентських стінах.

Напружило, що заступник міністра фактично просто звів свій виступ до пояснення того, що їх в міністерстві лише четверо. Чесно кажучи, я не хочу знати скільки їх, який у них бюджет. Не розумію, навіщо нам розповідати про їхні проблеми (щоби ми пікет під Кабміном провели проти Гройсамана, який блокує роботу свого міністра?). Хочу знати, що і як вони роблять і робитимуть. Цього я не почув. Не лише я. Міністр Гриневич була однією з найпредметніших. Хоча по лінії її міністерства у питанні Криму ще роботи і роботи (а хто з нас не без гріха?), але і реальні справи є. Міністр чітко пояснила підходи і систему заохочення кримської молоді навчатися в Україні, навіть рекламний ролик показала.

Муфтій України запам’ятався. Є, виявляється, і такий. Здається його не обирають і не призначають. Але він є. Виступив проти заснування військових частин для мусульман. Я до цього чув лише ініціативу Меджлісу зробити одну з частин Нацгвардії інтернаціональною, де би могли служити зібрані докупи представники різних релігій та етносів, включно з кримськими татарами. Муфтій видно не зрозумів. Ну, не дивно, бо по-українськи не говорить. Це, до речі, ще одна проблема – ми мусимо мати національну систему підготовки клериків для усіх традиційних релігій. Якщо в Україні є муфтій України, то це має бути громадянин України, вихований, навчений в Україні, а тому – україномовний і патріот. Я таких знаю.

З інших загальних висновків – забагато ми говоримо, що повертати нам потрібно не територію, а людей. Занадто загальна і хибна фраза. Що, ми повертатимемо людей без території? Заохочуємо до міграції в Україну? Готові прийняти? Ця заява збиває з толку. А смисл у тому, що Крим ми будемо повертати і безлюдний, і перенаселений. І ми не питатимемо, хто нас любить, а кому це не подобається.  Проблема не в тому, що у нас щось робиться, що відштовхує кримчан, а в тому, що своїми рішеннями і діями українська влада часто порушує права громадян України – і в Криму, і вимушених переселенців. Оце серйозна проблема для демократичної правової держави. А бажання усім подобатися, «створити таку Україну, щоб Крим сам повернувся» – це від лукавого.

Від Майдану закордонних справ виступив на слуханнях уповноважений Юрій Смелянський. Текст опублікуємо завтра, але стисло – досить владі створювати хибну ілюзорну реальність навколо Криму, досить «вивчати питання доцільності», потрібно заснувати Кримськотатарську автономну республіку України, і наповнювати її змістом.
Що далі? А далі – все як завжди. Якщо примусимо владу щось зробити, зробимо щось самі – те і буде. Але принаймні вже ніхто не скаже, що ідей, куди рухатися, бракує.

Джерело: Богдан Яременко

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ