Дипломат, «Майдан закордонних справ»

Богдан Яременко: Захід не зовнішньополітичний офшор

Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»
Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»

Квітень-травень традиційно — надзвичайно активний період для конференцій. Україна і Київ — не винятки. Лише впродовж останніх 7-10 днів у Києві відбулось відразу кілька важливих і помітних заходів в сфері безпеки та зовнішньої політики, на яких не бракувало різного ґатунку промовців з України та інших країн.

Ми, в «Майдані закордонних справ», маємо звичку за чашкою і чаркою чаю ділилися враженнями від почутого та побаченого. І ось, знайшли спільне найсильніше враження. Загальним місцем в ході дискусій стала констатація відсутності в Заходу стратегії.  Стратегії взагалі та протидії Росії зокрема.

Зрозуміло, що іноземні промовці, особливо розумні, усвідомлюють: що до України їх запрошують саме для того, аби пояснити — що думають і що роблять в їхніх країнах. Також зрозуміло, що іноземцям не надто личить говорити про проблеми українські. Але абсолютно неприйнятно, коли на міжнародних форумах з безпеки українські офіційні особи та парламентарії один за одним, говорячи про проблеми безпеки чи євроатлантичної інтеграції, переважно акцентують увагу на недоліках чи проблемах у виробленні єдиного підходу до української теми.

Зовсім смішно і по-дитячому виглядає, коли ці тези з комсомольським запалом повторюють єврооптимістки з комітету в закордонних справах Ганна Гопко та Світлана Заліщук.

Помітити відсутність стратегії на Заході, очевидно, найлегше тим  — хто демонструє власне стратегічне мислення, непоступливо повторюючи тезу про безальтернативність Мінських домовленостей. У які давно не вірить і сам президент Петро Порошенко, хоч, вочевидь, через зайнятість у міжнародних візитах — просто не знаходить часу замінити «темник» для публічних виступів своїх поплічників. Або йдеться про вперте небажання прийняти той факт, що між воюючими державами дипломатичних відносин не буває.

Так, Захід повільно переосмислює свою лінію поведінки і щодо Росії, і щодо України (і ще дуже й дуже багато в чому). Там ще багато чого бракує.

Але, скажіть, чому Росія уміє знайти у відсутності на Заході стратегії свій зиск, а Україна спроможна лише товкти носом партнерів (від яких залежить) у те, що вони щось не так для неї роблять?

Відповідь очевидна  —  у Росії є власна стратегія.

Якби в України була своя стратегія зближення із Заходом, ми би так не переймалися станом їхнього стратегічного планування, а тихо, впевнено і ефективно робили свою справу.

Звісно, оце «товкти Захід носом» в жодному разі не є  проявом антизахідної риторики. Це є проявом комплексу меншовартості. Адже зі слів наших піонерів-«стратегів» виходить: правильно чи неправильно щось робить Україна — немає жодного сенсу. Значення має лише стратегія Заходу. Тільки це є важливим і з точки зору інтеграції в НАТО чи ЄС.

Такий собі зовнішньополітичний чи безпековий офшор.

Ну, і це також допомагає пояснити власну безідейність і безініціативність   —  адже в нас самих проблем зі зближенням із Заходом немає! Бо усі проблеми — лише на Заході. А Україна   —  вся така готова   —  просто беріть її ніжно заміж із усім хаосом та бардаком, і буде усім щастя.

Без серйозного розбору польотів в межах самої України ми нікуди не просунемось. Ні на Захід, ні на Схід. Можемо хіба розвалитися і зникнути.

Тому час уже переставати бути прекрасною впливовою і недооціненою у світі державою. Час перестати уявляти себе такими. Час працювати для здобуття статусу бідної, чесної, наполегливої та незламної держави, яка знає, що хоче і що їй робити далі.

І саме тому заслуговує на дружню підтримку.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ