Волонтерка

Дана Ярова: Лист волонтера до президента

Дана Ярова2
Дана Ярова, волонтер

Я не знаю, Петре Олексійовичу, прочитаєте Ви цей лист чи ні. Але нехай. Прослухавши сьогодні Ваше привітання і слова: «Ми без волонтерів виграли б війну, хоча це було би складніше», – хочу поставити вам два запитання.

Перше, дуже просте: а ми що, вже виграли?

Друге складніше. Хто ці ефемерні «ми», які виграли б війну. Ви з Арсенієм Петровичем і Гелетеєм, Мехед, Андронаті та ще десяток хороших людей з міністерства оборони? Хто ці «ми», Петре Олексійовичу?

Я не применшую Ваших заслуг, Петре Олексійовичу, на міжнародній арені. Там Ви на висоті, не сперечаюся.

Але тут, на війні, воювали не «ми», а хлопець-боєць, який за країну віддав життя, або руку, або ногу. Та частина населення, яка віддавала останнє протягом цих півтора року, щоб взути, одягнути, нагодувати, вилікувати.

Центри волонтерські, які тягнули біженців. Це люди, які влітку 2014 перевозили на своїх машинах набої від блокпоста до блокпоста. І вони не були військовими. Це люди, які кинули мирне життя і вивозили поранених, ризикуючи своїм життя, коли міністерство оборони їх не вивозило. Скільки 300-х стали б 200-ми, якби не вони.

Це вся діаспора, яка збирала гроші, купувала, відправляла, забезпечувала.

Ви таких не знаєте? То я Вам розповім. Ви не запитували себе, Петре Олексійовичу, скільки грошей народ України віддав в 2014-2015 роках на обороноздатність своєї країни, крім податків? То Ви запитайте, Петре Олексійовичу. Ми навіть порахуємо, якщо нікому.

Мені не прикро за себе, за волонтерів. Мені прикро за хлопців, які життя і здоров’я віддали за країну. І за бабусь, які собі не купували ковбасу, а віддавали солдатам. Ви таких не бачили, то я Вам покажу.

Якби не народ, Петре Олексійовичу, не було б у Вас країни, в якій Ви президент.
Негарно вийшло, вибачитися б.

Не знаю, як Ви переможете, а ми, народ України, переможемо в цій війні.

P.S. І звільніть ідіота, який Вам текст написав.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ