Старшина батальйону спецпризначення «Донбас», Нацгвардія

Дмитро Бабкін: На фото загиблих не дивлюся, щоб не зламатися

Дмитро Бабкін, старшина батальйону спецпризначення "Донбас", Нацгвардія України
Дмитро Бабкін, старшина батальйону спецпризначення “Донбас” у складі Нацгвардії України

Цими днями Україна відзначає річницю запеклих боїв у Донецькому аеропорту в січні 2015-го.

На якийсь час гострота сприйняття цих подій притупляється. Війна і все таке. Потім, коли проектуєш на себе — Боже мій…

Скільки ж сил треба, щоби виростити Людину. Матір, батько, дідусі, бабусі, садок, школа, інститут, робота. Емоції — маленькі та великі перемоги й трагедії. Став чоловіком, батьком, хтось дідом… Роки, роки й роки! Ціле життя!

Потрапив до рук якогось генерала. І він поставив хрест на всьому твоєму минулому, сьогоденні та майбутньому. Просто так, в один момент — БАЦ! І тебе немає.

Якийсь танк не туди поїхав. З кимось зв’язку немає. У когось дим із жеппи пішов, і він не прийшов на допомогу.

Хтось із командирів експериментує на полі бою із життями солдатів, отримуючи власний досвід і ліквідуючи, таким чином, «білі плями» в освіті (.

А яке пекло належить пережити близьким хлопців, які стали інвалідами 1 групи — лежачим. Найстрашніший, напевно, саме такий фінал.

Не хочу про це думати.

Схиляюся перед полеглими Героями і тими, хто не може більше тримати зброю. Але, скажу чесно — намагаюся не дивитися на всі ці фото загиблих і поламаних. Боюся зламатися сам. Боюся, що духу одного разу забракне…

Жити хочеться. Успіх своїх дітей побачити, онуків побавити.

Очевидцем Перемоги хочеться стати. І самому переконатися, що все було не дарма.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ