Дмитро Тимчук: ФСБ змушувало митрополита Іларіона благословляти клір власної єпархії на участь у хресному ході МП

Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»
Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Щодо «нюансів» в організації «хресного ходу» УПЦ МП. Група «ІС» не давала даних про «хресний хід», під час його проведення, щоби не робити свій внесок в роздування провокацій (які, втім, наші правоохоронці і спецслужби змогли блискуче нейтралізувати «в зародку»). Зараз вважаємо за потрібне висвітлити деякі моменти, пов’язані з організацією «хресного ходу», оскільки їх вивчення дає розуміння процесів, що відбуваються в УПЦ МП як на контрольованій Україною території, так і в «ЛДНР».

Зокрема, ще на стадії планування «хресного ходу» в УПЦ МП спалахнув внутрішній, який не виносився на публіку, скандал навколо одного з головних організаторів цього замовленого Москвою заходу – а саме навколо митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона (Шукало). Цей пан, як відомо, належить до найбільш завзятих любителів «русского міра» в УПЦ МП (як і митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел і намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Чорнобильський і Вишгородський Павєл). Також митрополит Іларіон є священноархімандритом Свято-Успенської Святогірської Лаври, звідки з Донбасу, як відомо, «хресний хід» і рушив на Київ.

Проблеми в організації «хресного ходу» почалися ще на стадії планування. Варто зауважити, що і раніше «підлеглих» митрополиту Іларіону священнослужителів, які «працюють» на неокупованій території, чимало напружував той факт, що резиденція Іларіона знаходиться в «ДНР». Відповідно, на щомісячні збори у митрополита доводилося прибувати, перетинаючи лінію розмежування в зоні АТО, що їх мало тішило. До митрополита неодноразово зверталися з проханням перенести свою резиденцію на неокуповану територію, але той щоразу навідріз відмовлявся.

Цим відмовам є свої причини, і вони не мають відношення до любові Іларіона до терористів. Суть в тому, що вже на сьогодні низка парафій УПЦ МП на території ОРДЛО митрополит де-факто не контролює – це стосується тих священиків єпархії, хто раптово «ліг» під прикордонні єпархії Російської православної церкви (РПЦ). Відповідно, митрополит Іларіон побоюється, що переїзд його єпархіального центру на вільну від окупації територію Донецької області, може призвести до розвитку неконтрольованих процесів в середовищі кліру на окупованій території єпархії. Простіше кажучи, частина єпархії на території ОРДЛО може просто відокремитися від УПЦ МП і перебігти до складу прикордонних єпархій РПЦ.

Ця ситуація ставить Іларіона в цікаве положення – з одного боку, він має статус одного з головних поборників «русского міра» в УПЦ МП, з іншого боку, та ж Російська православна церква так і намагається відрубати частину його єпархії. Тому митрополит ніяк не хоче переїжджати з окупованого Донецька, хоча постійно грає в «вічну дружбу і любов», радісно і гостинно зустрічаючи представників РПЦ і «кураторів» з ФСБ РФ, які прибувають в ОРДЛО.

Все б нічого, але справжні проблеми почалися в кінці червня-початку липня цього року, коли священнослужителі очолюваної Іларіоном Донецької та Маріупольської єпархії УПЦ МП стали прибувати до Іларіона в Донецьк для отримання виданих Москвою і українськими «спонсорами» (тут окремий фізкульт-привіт г-ну Новинському!) грошей на проведення «хресного ходу». Туди-то вони прибули без проблем, а от на зворотньому шляху, коли священики перетинали лінію розмежування під час виїзду з «ДНР», на блокпостах терористів почалися неабиякі веселощі. Зокрема, бойовики «ДНР» влаштували масові та ретельні обшуки батюшок, вимагаючи пояснень щодо вивезення багатотисячних сум з «ДНР» і не забуваючи під шумок «реквізувати» їх частину, підкреслюючи своє негативне ставлення до священиків УПЦ МП, які здійснюють свою діяльність на підконтрольній Україні території.

Обурення низки священиків цими діями і було «спроектовано» на осілого в «ДНР» митрополита Іларіона, який раніше запевняв, що через російських «кураторів» всі організаційні питання з керівництвом «ЛДНР» з’ясовано. Попутно йому пригадали і останній «бізнес-проект» в контексті того ж «хресного ходу». А саме, той факт, що митрополитом на додаток до традиційних єпархіальних поборів (щомісячна сума з одного приходу становить від 2 до 7 тисяч гривень, а іноді і більше залежно від приходу), напередодні «хресного ходу» була введена практика «фіксованого збору» з кожного приходу від продажу різних товарів в храмах. Залежно від приходу, суми були встановлені від 1,5 до 6 тис. грн., при цьому обсяги продажів товарів – тобто купують їх парафіяни чи ні – митрополита не цікавили.

Як би там не було, в результаті обурення цілої групи священнослужителів УПЦ МП в контексті всіх цих «організаційних заходів» навколо «хресного ходу» досягло настільки серйозного масштабу, що сам митрополит, будучи одним з організаторів «хресного ходу», в результаті про всяк випадок… почав відмовлятися благословляти клір власної єпархії на участь в цьому заході! І його, за даними «ІС», «ламали через коліно» вже сам предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський), спільно з «кураторами» з ФСБ і керівництвом РПЦ.

Підсумки:

– «Московське православ’я» – чи то у вигляді РПЦ чи УПЦ МП – це павуки в банці. «Хресний хід» яскраво розкрив цей факт;

– Скандал навколо митрополита Іларіона показав, що церква у воюючій країні, коли центр управління цією церквою де-факто знаходиться в країні-агресора, не може гратися «в мир» і сидіти на двох стільцях. Не можна відкрито виконувати ідеологічне замовлення агресора, і сподіватися, що ніхто нічого не помітить – в результаті ця тактика викликала не тільки різко негативну реакцію українського суспільства, але й чвари в самій УПЦ МП;

– Проведенням «хресного ходу» УПЦ МП сама собі підсунула велику свиню. При сумнівних виграшах, це дійство різко загострило протиріччя (а точніше, різницю в інтересах) як з РПЦ, так і в своєму середовищі.

І це природно. Бо коли йде війна, треба обирати, на чиєму ти боці. Інакше не буває.

Джерело: Дмитрий Тымчук

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ