Квиток в один бік: Донбас дрейфує до Росії

Путін
На Донбасі Росія всюди – від поштових скриньок до автомобільних номерів

Мінські домовленості передбачають амністію сепаратистів і відновлення Києвом контролю над східним кордоном, але до такої кульмінації мирного процесу, здається, ще далеко. Нескінченні обіцянки втілити в життя «Мінськ-2» не виконуються. У «ДНР» рубль уже переважає над гривнею, Росія всюди – від поштових скриньок до автомобільних номерів, а України ніде не видно, – розповідають іноземні кореспонденти.

Щоби потрапити до самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» з решти території України, треба отримати пропуск від української влади, розповідає кореспондент El Pais Пілар Бонет. До блокпостів тягнуться кілометрові багатогодинні черги. Автобуси більше не ходять, підвезення товарів на вантажівках припинено. Але якщо із заходу дороги закриваються, то зі сходу вони відкриваються, підкреслює автор: «ДНР» організувала рух автобусів, які щодня перетинають російський кордон, прямуючи до Ростова-на-Дону та Москви. «Київська влада, яка втратила контроль над сотнями кілометрів свого кордону з Росією, відсутня на ділянці, через який російські товари (гуманітарна та військова допомога, комерційні посилки) потрапляють в «ЛНР» і «ДНР», – йдеться в статті.

Одне з видань сепаратистів заговорило про те, що врешті-решт жителям «ДНР» роздадуть російські паспорти, але поки що підтвердження цьому немає, повідомляє автор. У «ДНР» рубль вже переважає над гривнею, а російські товари – над товарами України. Але оскільки в «ДНР» пенсія менш ніж 100 євро на місяць, молоко за московськими цінами (близько 1 євро) стає предметом розкоші, пише Бонет.

«Ті, хто стежить за війною в Україні, вже давно звикли по-особливому ставитися до обіцянок», – пише політичний оглядач Die Zeit Карстен Лютер. Наприклад, закріпленого в мінських угодах припинення вогню між сторонами насправді ніколи й не було. «І ось у конфлікті знову досягнута точка, в якій нова обіцянка заспокоює совість тих, хто ще вірить, що 13 пунктів, ухвалені в лютому, приведуть до миру», – продовжує журналіст. Черговий раунд переговорів контактної групи, куди входять представники України, Росії та «ополченців», призвів до того, що обидві сторони погодилися у вівторок, 21 липня, в Мінську на відведення танків і артилерії калібром до 100 мм.

«Однак, перш ніж повірити в те, що створені Росією «ополченці» «народних республік» на сході України раптово занепокоїлися досягненням миру, слід згадати, що ОБСЄ досі не може підтвердити конкретні кроки, які б сигналізували про реальне відведення озброєнь сепаратистами, – зазначає автор. – Співробітникам організації не надають повного доступу до всіх об’єктів і погано інформують».

Офіційний представник німецького МЗС Мартін Шефер зазначив за підсумками засідання групи, що на даний момент не виконані навіть початкові умови перемир’я і до справжньої деескалації ще далеко. Що буде тепер?

«Найбільш імовірно, – пише Лютер, – що бої припиняться аж тоді, коли вони більш не знадобляться Росії для досягнення її цілей». Прописана в мінських угодах конституційна реформа в Україні, яка дає Донбасу більшу автономію, повинна бути здійснена до кінця року. Путін робить ставку на федералізацію України, яка б забезпечувала за ним збереження достатнього контролю над українською політикою через так звані народні республіки, і «справжній мир сюди не вписується, радше – заморожений конфлікт, що продовжує розколювати Україну». Оглядач прогнозує, що ще довго будуть звучати обіцянки, які не виконуються.

За матеріалами InoPressa

Читайте: Ходорковський: «Ера «вождя післяамериканського світу» Путіна закінчиться в 2019 році»

Інформаційний Акцент

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ