Герман Антонов: Як замирити Іран із Саудівською Аравією

Герман Антонов, аналітик і блогер
Герман Антонов, аналітик і блогер

Початок року приніс абсолютно несподівану подію на зовнішньополітичній арені — привселюдний блискавичний срач між заклятими ворогами Іраном і Саудівською Аравією.

Можу припустити, що є люди, для яких цей розбитий посуд не став несподіванкою. Але таких — одиниці. Широкі маси публіки підозрювали, що шиїт сунітові — не брат, і розуміли — наскільки там все непросто. Але такої щільності різких рухів на одиницю часу, та ще й помножених на персо-арабську експресивність, не очікував ніхто.

І все питання тепер полягає в тому, яким буде продовження цього «ель скандалю» і чи набуде він обрисів відкритих бойових дій.

Саудити традиційно воліли чинити капості персам із-за ширми і руками кого завгодно: в діапазоні від стратегічного союзника США — до сунітських бойовиків Джундалла на території самого Ірану.

Іранці огризалися, як могли. І після окупації Іраку військами західної коаліції примудрилися встановити свій вплив на величезній частині території свого колишнього ворога, заселеній шиїтами. Чим зафіксували неминущу печію у головних кабінетах і палацах Ер-Ріяда. Який відповів у ході «арабської весни» придушенням активного шиїтського руху в найближчих сателітів саудитського королівства. Причому з відкритим використанням саудівської армії і сил безпеки.

Власне кажучи, саме після цього демаршу, схоже, й було вирішене питання квазівідкритого використання елітних частин КВІР у Сирії. Таким чином, виходить, що петля насильства розкручувалася не день і не два. І все досить легко пояснити.

Що ж тепер? Ну, по-перше, треба розуміти, що сподівання деяких відомих усім авантюристів від нафтової труби на підвищення цінника марні. Саудити вирішують це питання самостійно. Та й перси в умовах, коли їм тільки-тільки дали продихнути з нафтою, не подарують такого «задоволення» своїм «північнонігерійским партнерам».

А суто з політичної точки зору, у США є міцний шанс виступити в цьому відкритому конфлікті посередником, переговірником і замирювачем сольно. Без усіляких трійок, п’ятірок і сімок. І вже тим паче — без участі Росії, чия сама лише назва діє на Аравію, як кропива на ніжну шкіру сідниць. А от Штатам відкритий військовий конфлікт між Іраном і саудитами, та ще й на території Іраку (за відсутності спільного кордону), та ще й при живому ІДІЛ у регіоні — не потрібен зовсім.

Хоча, можу припустити, що у Вашингтоні є люди, які хотіли би під поп-корн поспостерігати за персо-аравійським рубиловом безпосередньо. Але думаю, що таких екстремалів небагато й чашу терезів логіки їм не переважити.

А взагалі, подивимось — що і як. Покаже вже найближче майбутнє…

Джерело: Facebook

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ