Герман Антонов: «Празднікі, празднікі, праздуни – проказнікі…»

Герман Антонов, політичний аналітик
Герман Антонов, політичний аналітик

Ну, здається, немає потреби декларувати той факт, що «святкувати» загибель десятків мільйонів людей, навіть прикриваючись мантрами «свята перемога», «порятунок світу від чуми» тощо – аморально і дико. А формат «дня пам’яті і скорботи» ми ще собі не розробили. Не навчилися ми ще сумувати і згадувати як годиться пристойним людям. Але це питання часу і мінімальних зусиль. Я тут трохи про свята взагалі.

У нас, в Україні, їх не просто багато, а дуже багато. І виникає ця кількість, на мій погляд, не тільки через традиції минулих часів, але й з огляду на природну лінь. Звичайно, приємніше бити байдики пару раз на рік по десять днів поспіль. Щоправда потім, під час підрахунку ВВП, у нас трапляється shit happens і ми, відпочилі і свіжі, стирчимо з дупи, посміхаємося і махаємо переможцям цієї номінації з числа працьовитих й успішних країн.

А найбільше мене бісить, коли свята, що потрапили на вихідні, переносять на робочі дні. Це як посеред гасіння пожежі влаштувати обідню перерву. Більшого свідоцтва нашої ліні і уявити собі неможливо.

А ще мене ковбасить народна «аргументація», коли говорять (про травневі дні ліні), що «так треба ж садити на присадибній ділянці». По-перше, покажіть мені всіх тих, хто таки щось садить, і спробуйте переконати, що їх трохи більше, ніж десята частина населення. А по-друге, якщо ви згодні з цим «аргументом», то вам доведеться змиритися і з сусідом-алконавтом, який блює на ваші двері («ну, людина ж випила, себе не контролює»), і з чинушами, які вкрали ваші податки («ну, у нього ж зарплата маленька, чим йому дітей годувати?»), і з усіма іншими абсурдними ситуаціями. Пора б подорослішати і припинити прикривати свою лінь і небажання працювати казками, легендами і міфами народів світу.

Ну, і окремим рядком в моєму хейт-списку йдуть релігійні свята в світській країні. «Мила» наша влада, дорогі нам в прямому і переносному сенсах, це в сусідньому улусі ідеологічну упряж комунізму спішно замінили ярмом примусового православ’я. Вони без батога не можуть – а ми-то куди ліземо слідом? І ще повинен сказати, що демонстративне виконання релігійних обрядів вищими чиновниками країни на телекамери виглядає гранично фальшиво і нещиро. У них у всіх «школа юного атеїста» на лобі видрукувана. Астанавітесь, подумайте про здоровий глузд, ризикніть і повідомте своїм виборцям, що ви в бога не вірите, будьте чесними людьми. Ви на цьому ще й виграєте в очах електорату. Ау, ви мене чуєте? І тільки відлуння у відповідь…

А завершуючи цей потік жовчі, хочу подарувати вам вишеньку на ваш тортик. 10 квітня 1933 року в Німеччині за підписом рейхскацлера Гітлера, рейхсміністра внутрішніх справ Фріка і рейхсміністра пропаганди Ґеббельса вийшло розпорядження уряду, яке оголосило 1 травня офіційним святом «День національної праці».

Щасливих вам «свят»…

Джерело: Герман Антонов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ