Герман Антонов: Про заборону на професію

Герман Антонов, політичний аналітик
Герман Антонов, політичний аналітик

Хвилинка банальності від мене. Багато хто пристрасно домагається заборон на професію. І, як не сумно, резон у цьому є.

От, скажімо, журналісти. Журналісти, які брешуть. Журналісти, які нахабно брешуть, які не червоніють, криють матом свою аудиторію в соцмережах. Скільки мікросекунд пройшло б між посиланням читача і вильотом того, хто посилає, зі свого видання в США, Канаді чи Англії? Тому що на наступний же день відвідування сайту зменшилося би втричі, рекламодавці відкликали б свої контракти, а непроданим тиражем газети бомжі вистилали б свої коробки з-під холодильників.

А у нас якщо журналіст виконав замовлення господаря-олігарха і накинув бруд на потрібний вентилятор – далі хоч трава не рости. Гуляй, солдатик, твоє місце є непохитним. Тут навіть заборона на професію не допоможе. Тільки зробить з фігуранта героя-страждальця в очах охлосу.

Навіть не знаю, як тут вчинити. Що придумати? Те саме, до речі, стосується функціонування і фінансування політичних партій. Вони, як і преса, прив’язані та залежать, в першу чергу, від спонсорів, а не від проголошуваних ідей і смислів. Куди бігти?

Джерело: Герман Антонов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ