Ігор Луценко: Неподалік сумнозвісної Врадіївки полісмени забили до смерті людину

Ігор Луценко, народний депутат України
Ігор Луценко, народний депутат України

Як повідомляють місцеві ЗМІ, неподалік від легендарної Врадіївки новий (черговий) бунт проти поліцейського свавілля.

Пишуть, що поліцаї забили до смерті людину. Кількасот людей зібралися на мітинг.
Ще раз нагадаю, як таке могло статися у країні, де Майдан «переміг».

1. Планування поліцейської реформи відбувалося кулуарно. Ні «чужих» народних депутатів, ні експертів не залучали. Навпаки, усі альтернативи підступно усунули (зокрема, законопроект, співавтором якого був я). Усім керувала «стратегічна сімка» спільно з представниками США та ЄС. ЄС та США більше цікавили свої теми, стратегічну сімку – щоби зберегти контроль над силовим апаратом. В результаті, усі залишилися задоволеними, фінансування іноземних рядів успішно освоїли, через атестацію за сприяння Авакова пройшло ядро «упирів» з міліції, готових служити новим хазяям. Зґуладзе заробила непогані гроші, Деканоїдзе дочі заробляє, не розуміючи документів, які підписує.

2. В основу реформ поліції не поклали принцип негайної та невідворотної відповідальності поліцейського за порушення ним прав і свобод людини. Іншими словами – за все те, що раніше траплялося у Врадіївці, Семиполках, на Майдані. Найкривавіший історичний урок нашої внутрішньої історії горе-реформатори повністю проігнорували. Натомість нижню ланку МВС частково оновили, набравши нових патрульних, змінили назву на «поліція». У випадках критики реформи почали тикати критикам у очі «нових патрульних» – справді, у більшості, симпатичних хлопців та дівчат, але при цьому прикриваючи цими симпатичними злочинців у системі.

3. Упирі продовжили убивати. Про те, що так буде, я попереджав своїх колег з громадянського суспільства, котрі до останнього захищали так звані «реформи» і так званих «реформаторів», але останнім часом у них відбувається серія переосмислень.

ЩО РОБИТИ
Я не припиняю пропонувати повернутися і почати поліцейську реформу з нуля. Точніше, врахувати плюси нової патрульної поліції, гіркий досвід атестації.
Я пропоную взяти за основу:а) законопроект, підписаний, мною – про національну поліцію; б) законопроект, розроблений за сприяння Михайла Лебедя та колег; в) законопроект, розроблений, зокрема, мною, про ідентифікацію поліцейських. Це все зібрати і формувати на цій базі чітку і готову до використання реформу поліції.

Реалістично, що ця реформа як план стане в нагоді, коли у парламенті буде нова більшість і буде новий Кабмін. Але до того моменту якраз не варто втрачати час – потрібно пропрацювати максимально усі деталі. На жаль, реальність підкидає надто велику кількість кейсів.

Подібна реформа – перше, що слід було зробити після Майдану, оскільки сам Майдан був бунтом проти міліцейського свавілля. Чи усі вже забули?

Джерело: Igor Lutsenko

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ