ІноЗМІ: Росія – живе кладовище

«Що це за країна, яка хоче домогтися поваги своєю жахливою силою? У чому її мрії, про що говорять її поети і над чим працюють її молоді підприємці?», – ставить риторичні запитання автор
«Що це за країна? У чому її мрії, про що говорять її поети і над чим працюють її молоді підприємці?» – запитує автор

У путінській Росії панує культ минулого. Причому йдеться не про якусь певну епоху, а про символи сили, пише оглядач німецького видання Tagesanzeiger.

Президент США Барак Обама практично не приховує свого презирства до Владіміра Путіна. «Світ залишив у минулому епоху імперій, проте Росія намагається силоміць повернути втрачений блиск», – заявив він, виступаючи нещодавно на Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Американський президент мав на увазі анексію Криму, військові акції на сході України, а також кривавий поступ Москви в Сирії, йдеться в статті.

«Путін очолює Росію вже 16-й рік – і весь цей час, поки він сидить у президентському кріслі, лише ненадовго помінявши його на прем’єрське, він робить ставки на блиск славного минулого. Так, 2000 року, згідно з його розпорядженням, повернули до життя старий радянський гімн – тепер це державний гімн Російської Федерації з новим текстом.

За часів його президентства повним ходом іде реабілітація Сталіна, оскільки перемога Радянського Союзу над нацистською Німеччиною стала важливою сполучною ланкою для нової російської національної ідентичності. З 2014 року «брехня» про дії радянського керівництва під час Другої світової війни – карна справа. Кремль узяв під контроль трактування історичних подій», – зазначає автор статті.

Хтось вважає, що Путін хотів би повернути до життя Радянський Союз. Плани Кремля зі створення нового аналога КДБ вписуються в цю картину, констатує видання: «Путін та його оточення зацікавлені не в якійсь певній епосі, а в символах сили. Це своєрідний колаж: тут махає рукою герой-червоноармієць, там перезаховують останки сім’ї останнього царя, і над усім цим панує середньовічний дух православної церкви. Йдеться про мощі, про пафос перемоги».

Одним з нових героїв для Путіна став філософ Іван Ільїн. Він ненавидів «совєти» з їхнім колективізмом, як аристократ утік після революції спочатку до Берліна, потім – до Швейцарії. Там він писав про майбутнє Росії і бачив лише один шлях – сильне керівництво, диктатуру. Фашизм він зрозумів як шанс. Сьогодні міністр закордонних справ Сєрґєй Лавров цитує тексти Ільїна, та й сам Путін рекомендує його твори своїм чиновникам. «Зростання авторитету Ільїна в оточенні Путіна свідчить про те, що демократія в Росії продовжує втрачати в ціні», – пише автор.

«Поки що в Росії проводять вибори – наприкінці минулого тижня росіяни обирали новий парламент. Явка була низькою: в Москві та Санкт-Петербурзі дві третини виборців залишилися вдома. Все це вказує на апатію», – зауважує журналіст.

Переможцем з виборів поряд із Путіним вийшов «старий гавкаючий ультранаціоналіст» Жириновський, який нещодавно запропонував «спалити» Париж, а Німеччину «розбомбити, зрівнявши з землею». Успіх його Ліберально-демократичної партії на виборах не позбавлений курйозності: Жириновський виступав за скасування виборів. Путін відкинув цю пропозицію з удаваним обуренням. «Жириновський є не опозицію, а клоуном, який діє з дозволу Кремля. На його тлі Путін справляє враження розсудливого керівника», – вважає журналіст.

Також Жириновський любить історію. І якщо хтось хоче модернізувати росіян, він сердиться. Кілька років тому він пародіював у промові реформаторів такими словами: «Для нас це, як на кладовищі: мертві письменники, композитори, поети. Пам’ятники, пам’ятники. Молодь потребує живих прикладів». «Це мало би прозвучати як жарт. Але в сарказмі є частина правди», – зауважує оглядач.

«Як розгледіти образ сьогоднішньої Росії, прихованої за культом великого минулого? Що це за країна, яка хоче домогтися поваги своєю жахливою силою? У чому її мрії, про що говорять її поети і над чим працюють її молоді підприємці? Цього ніхто не знає. За захопленням власною історією не видно сучасності», – резюмує автор публікації.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ