Карл Волох: Дарія Каленюк як дзеркало української імпотенції

Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер
Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер

У більшовицького класика була колись програмна робота «Лев Толстой як дзеркало російської революції». Був би і я класиком — написав би роботу «Дарія Каленюк як дзеркало української імпотенції».

Бо войовнича некомпетентність і обмеженість штатних борців із корупцією в результаті завдає шкоди нітрохи не меншої — аніж відкрита корумпованість Бакуліних-Власенок. І уже точно значно більшої — ніж та економія, яку дають зусилля панів ґрантоїдів щодо скасування нечесних тендерів.

Як ви зрозуміли, я кажу про закон 4057 і реакцію на нього штатних борців із корупцією. Звісно, Каленюк — далеко не єдина персона в таборі «хороших хлопців» (це не жарт), яка відзначилася на ниві запльовування нового закону про спецконфіскації. Але в її позиції практично повторюється весь набір штампів, якими оперують противники закону.

Отже, ось вони.

«Зараз у залі Верховної Ради під гаслами повернути гроші Януковича відбувається ґвалтування основ кримінального права та процесу. Чому законопроект 4057 не допоможе повернути гроші Януковича, а зробить лише гірше:

Перше. Арештоване майно конфіскують без вироку суду та доведеності складу злочину. Власник майна повинен буде довести доброчесність його походження. Це суперечить основоположним принципам кримінального права — презумпції невинуватості. Конфіскація арештованих активів януковичів чи будь-кого іншого за цим законом не буде визнана жодним закордонним судом. Януковичі її оскаржать в українських та закордонних судах. І через рішення ЄСПЛ змусять через 2-3 роки державу повернути неправомірно конфісковане майно назад.

Друге. Оскільки рішення українських судів за такою процедурою не визнає жоден іноземний суд, цей закон не просто не допоможе, а й заблокує можливість повернути гроші януковичів, арештовані за кордоном.

Третє. Цей закон стосується далеко не лише януковичів, а може стосуватися будь-кого. Це гірше за диктаторські закони 16 січня.

Четверте. Конфіскація за цим законом арештованих активів януковичів дозволить Віктору Шокіну показати швидкий результат, який не має нічого спільного з якісним неупередженим розслідуванням економічних злочинів януковичів. Для Шокіна це привід тупо закрити всі кримінальні провадження, враховуючи й ті кілька, які мають перспективу (справа Сергія Курченка). Тобто закон дозволить поховати і не розслідувати, доводячи до суду, економічні злочини януковичів.

І наостанок: чи можна зараз повернути гроші януковичів? Так! Є ухвалені закони в рамках безвізового пакету — про спецконфіскацію та агентство з управління арештованим та конфіскованим майном. Ці закони дають весь спектр правових можливостей ГПУ в рамках кримінального процесу повернути після вироків суду майно януковичів і забезпечити утримання арештованого до цих вироків (через Агентство з управління арештованим та конфіскованим майном). Але в цьому випадку треба, щоби Генпрокуратура розслідувала гроші Юрія Іванющенка — а не гроші посольства США, виділені на реформу цієї ж прокуратури».

Дарія Каленюк

1. До честі Каленюк відзначимо, що вона хоч не стверджує, як інші, що конфіскація тут відбувається без судового рішення, — бо весь закон присвячений опису саме судової процедури. Вона лише переконана — що не можна конфісковувати майно без кримінального вироку.

А тепер читаємо: «Країни-учасниці зобов’язані вжити заходів щодо створення законодавства, що дозволяє конфіскацію майна без винесення вироку в рамках кримінального законодавства». Це зі статті 54 (1) Конвенції ООН про запобігання корупції від 1986 року. У наступні тридцять років ці вимоги як на світовому, так і на європейському рівні лише посилилися, і процедура такої конфіскації (forfeiture) сьогодні прописана в кодексах десятків цивілізованих країн — включаючи США, Великобританію, Ізраїль і багато інших. Ви не повірите, створення такого закону навіть в наших «кроках щодо зближення з ЄС» було згадане.

2. Каленюк стверджує, що перекласти доведення законності походження майна на власника — це базове порушення принципу презумпції невинуватості.

Я міг би посилатися вам на те, що цей принцип стосується людей, а не майна. Та підтверджувати статтями із законів багатьох країн або навіть матеріалами міжнародних конференцій з даної проблеми. Але простіше буде, якщо ви самі поґуґлите в англомовній Вікі статтю «Money Laundering», розділ «Confiscation». Там знайдете наступний пасаж: «A further trend has been the reversal of the burden of proof for the purpose of facilitating confiscation». Тобто, сучасний напрямок у боротьбі з відмиванням грошей — перекладання тягаря доведення на власника майна.

Отже, навіть у цивілізованому світі — де крадуть значно менше, ніж в Україні, а можливості тамтешніх корупціонерів приховувати докази своїх злочинів незрівнянно скромніші, де є високопрофесійне та некорумповане слідство і справедливий суд, — все одно законодавець дає правоохоронцям можливість йти «від грошей», змушуючи корупціонерів самих показувати джерела придбання активів. А вже для України — це актуально у стократ більше!

3. Про європейські суди, які — на думку Каленюк — повернуть Януковичу конфісковане майно. Щоби не вірити мені на слово, поґуґліть, будь ласка, справу «Раймондо проти Італії» в ЄСПЛ. Там сеньйор Раймондо скаржився на утиски своїх прав з боку підступного італійського уряду. Той заарештував сеньйора за підозрою в приналежності до злочинної організації та наклав арешт на багато майна, що належить мафіозі. Потім відбувся суд, який не знайшов достатніх доказів для визнання його винним. Але попри це, активи держава у нього конфіскувала. Бо сеньйор не зміг надати бодай більш-менш виразних пояснень їхнього походження.

Знаєте, що сказав з цього приводу ЄСПЛ? Послав заявника до бєніної мами. Куди пошле і Януковича, якщо доведеться — бо таке нині ставлення до корупційного майна (не плутати із засудженням за кримінальними звинуваченнями).

А тепер я повернуся до того — з чого почав. Коли в країні є такі борці з корупцією, як Каленюк — то самі корупціонери не виглядають вже таким концентрованим злом. Не називаю тут усіх — хто так люто бореться проти спроби віддати заарештовані мільярди януковичів військовим або пенсіонерам. Не хочу, щоб було схоже на зведення рахунків. Але дивитися на все це сил більше немає жодних.

Януковичі
P.S. Усі знають моє ставлення до прокуратури — воно далеке від любові. Але ми не можемо не зважати на те, як складно доводити в кримінальному процесі вину багатої та могутньої (це важливо з точки зору рівня її адвокатів і можливостей впливу) людини, яка ховається за кордоном, як і багато свідків. А речові докази часто знищені — наприклад, бухгалтерська первинка, або банально продані слідаками та прокурорами.

Знаючи ситуацію зі слідством досить добре, кажу відповідально: приготуйтеся, що повноцінних кримінальних вироків корумпованим покидькам із економічних злочинів ми не дочекаємося. А тепер дайте собі відповідь: чи достатня це підстава для того — щоб і гроші у злодіїв не забрати?

P.P.S. Недоліків у законі чимало, але автори пояснюють більшість з них вимушеними компромісами з колегами-депутатами, які інакше відмовлялися голосувати. Дещо, я сподіваюся, вдасться виправити до другого читання.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ