Карл Волох: Газові ігри 2009-го

Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер
Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер

Гройсман згадав злощасний договір 2009 року, недвозначно припустивши, що у Юлі в тих непомірних 450 баках була своя доляшка. Скільки в цьому твердженні правди, а скільки – полемічного запалу?

Судити не беруся, хоча колишні близькі соратники Юлі теж про це говорять. І навіть називають в особистих бесідах конкретні цифри як самого відкату, так і його дерибану з Медведчуком. Особисто я цього на віру не беру. Точніше, не так: я переконаний, що кабальний договір був підписаний Тимошенко вимушено – під серйозним тиском з боку «Газпрому», Європи, власної опозиції та президента Ющенка. А відкат був всього лише невеликим втішним призом – українські та російські клептократії по-іншому просто справ не ведуть.

Якщо ж говорити про ситуацію, де вона (Тимошенко) навмисне завдала удару своїй країні, то це у випадку з «фірташевим» газом. Нагадаю, що формальним власником тих 11 мільярдів кубів на українських сховищах була «РосУкрЕнерго», а фактичним – її співзасновник «Газпром». І було цілком «по понятіям» наших можновладців прийняти пропозицію Путіна про покупку цього газу, минаючи «РосУкрЕнерго» за низькою старою (2008 року) ціною. Тим більше, що без підпису газпромівського співдиректора Фірташ не тільки в суд подати, а навіть чхнути не міг.

Не зовсім зрозуміла тут роль Портнова, який супроводжував угоду як юрист з української сторони. Бо договір він схвалив потворно слабкий, що згодом в Стокгольмі і підтвердилося. Чи грав він вже тоді подвійну гру за змовою з «Газпромом», чи закрив очі на очевидні недоречності під впливом своєї шефині, я судити не беруся. Факт в тому, що Путін Юлю кинув, Дубик документ підписав і Фірташ незабаром в арбітраж таки звернувся.

Якщо ви прочитаєте підписаний взимку 2009 договір про транзит, то виявите, що він (в купі з іншими документами) містить масу доказів, що «Газпром» ці 11 мільярдів продав «Нафтогазу» як їх власник і не може у своїй іншій іпостасі вимагати заплатити за нього знову – вже за подвійною ціною. Все, що потрібно було зробити, це залучити «Газпром» до процесу третьою стороною. Але Юля це зробити відмовилася. Чи то боялася, що в такому випадку в арбітражі вилізуть власні грішки, чи то не хотіла перед виборами втратити підтримку Путіна – не знаю. Факт залишається фактом – позиція «Нафтогазу» стала досить слабкою. І коли до влади прийшли «росукренерговці» Льовочкін з Бойком, вони цю партію розіграли як по

нотах, звелівши новому керівнику «Нафтогазу» Бакуліну, не чекаючи рішення визнати позов в повному обсязі, включаючи мільярд кубів штрафу. Ось так «професіонали» роздерибанили більше двох ярдів зелені з кишені українського платника податків. І Тимошенко несе за це відповідальність нітрохи не в меншій мірі, аніж Янукович і Ко.

Джерело: Карл Волох

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ