Катря Серко: Дєржитє єво, щас увєзут!

Катерина Серко, журналіст, блогер
Катерина Серко, журналіст, блогер

Ніяк не можу позбутися враження, що Україна – це такий молодий громадський активіст, притиснений до підлоги берцями «беркутівців».

От учора бачила, як у «беркутівців» відбивали активіста. Закінчився черговий суд у справі політв’язня і активіст абсолютно спонтанно вирішив вчинити творчу імпровізацію – поставити на стіл суддям сміттєвий кошик.

Хтось скаже: як же так? Суддів треба поважати, любити і підвищувати їм зарплати. Тоді вони будуть задоволені життям і державою, не будуть брати хабарі і виконувати політичні замовлення на «посадку».

Дуже сумнівне твердження для країни, де навіть президент офшорить.

Знаєте, смітник – це важкий злочин проти системи. Сміттєвий бак, який підігнали в Вінницьку облраду за участі Юрія Павленка, був в ухвалі суду, що на 4,6 роки запроторювала його за ґрати. Всі пам’ятають народну зеленково-сміттєву «люстрацію» чиновників, яких усі хочуть посадити, але  ніхто не може. Тому маленький кошик зі сміттям (а краще – бак) був би виправданим у якості тотему на столі кожного представника влади – законодавчої, виконавчої і судової. Як колись гетьманам тричі вимащували голову багном, аби пам’ятали, звідки прийшли і кому завдячують владою.

Вчора я бачила, як в «беркутівців» відбили активіста. Його вже скрутили, повалили на землю, трохи потоптали і викликали автозак: «Держитє єво, щас увєзут!». Але прогресивна громадськість обурилась такому маневру і з криками «Поверніть нам хлопця!» гайнула до кімнати для конвоювання. Одразу зал заповнили червоні берети – ті, що раніше були «беркутами», а зараз насолоджуються роботою без шевронів і визначеного процесуального статусу. І почалась штовханина через ряди лавочок і штативи для камер.

У цей час активісту саме шукають, чим зв’язати руки, міцно притиснувши брудними берцями до підлоги.

В результаті штовханини начальник охорони вирішив, що простіше хлопця відпустити, ніж пакувати всіх активістів, пасивістів і пенсіонерів, які опинилися на межі сутичок. Найцікавіше, що схема рішучого і безкомпромісного опору діє на всіх судах, при всіх протестах і громадських ініціативах.

Хто розраховує на те, що найбільш нереформована система, яка ламає руки при затриманні і пакує чотирьох людей в багажник, буде ухвалювати правомірні рішення?

Це ж потім з’являються фейкові свідки і нібито щиросерді зізнання. Потім з райвідділків якимось чином зникають заяви про вчинення правоохоронцями злочину, а суди затягуються настільки, що можна роками сидіти в умовах, придатних хіба для вирощування неїстівних грибів.

Суддівська система найбільш нереформована, ніби переповнений сміттєвий кошик. Але важливо інше: з цього кошика можна висмикувати людей тільки якщо не боїшся забруднитися. А поки продовжуємо закривати очі на відсутність змін і присутність офшорів, постреволюційна країна більше нагадує молодого активіста, притиснутого до підлоги брудними берцами.

Дєржитє єво. Щас увєзут.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ