Кінець «російської мрії» – журналіст про вбивство «Мотороли»

Павло Казарін зауважив, що вбивство бойовика вкотре засвідчило внутрішній конфлікт у псевдореспубліках
Павло Казарін зауважив, що вбивство бойовика вкотре засвідчило внутрішній конфлікт у псевдореспубліках

Телеведучий, політичний оглядач Павло Казарін у статті для Крим.Реалії прокоментував убивство одіозного бойовика «Мотороли».

За словами Казаріна, вбивство Арсена «Мотороли» Павлова в Донецьку – це не просто логічне продовження розборок серед бойовиків так званих ДНР і ЛНР, а ще і кінець міфу про російських добровольців на окупованому Донбасі.

«Реальність завжди програє опису реальності. І яка різниця, яким насправді був Арсен Павлов – мийник автомобілів із республіки Комі? Ми цього не знаємо і не дізнаємося – сам бойовик про свою біографії говорив надто мало, а російські ЗМІ більше цікавилися його нинішнім життям, аніж минулим. Було відомо лише те, що ріс без батьків, виховувала бабуся, служив у морпіхоті, мив машини, а потім, надивившись телевізора, поїхав «захищати Донбас від нациків», – зазначив оглядач.

За його словами, біографія одіозного бойовика могла бути таким же фейком, як і вся історія «невизнаних республік». На цьому тлі він наголосив, що «Моторола» та «Гіві» – двоє головних медійних персонажів російсько-української війни, що втілюють «народні низи».

«Цей тандем був тим більше примітний, що Михайло «Гіві» Товстих у ньому за задумом уособлював «українських повстанців». Уродженець Іловайська, що служив в українській армії, з початком війни пішов на фронт захищати Донбас від хунти – рольова модель для самих уродженців окупованого регіону. А «Моторола» уже був персональним втілювачем долі «російських добровольців», які приїхали допомагати «братньому сходу». Непорушна дружба народів, антифашистська коаліція, інтербригади», – зауважив автор.

На його думку, вже навіть неважливо, хто вбив «Моторолу», оскільки це в будь-якому разі зруйнувало той міф, що створювали протягом останніх двох років про те, що антифашистська завзятість може винести тебе «із грязі в князі».

«І тепер же не буде нічого. Ані пам’ятників, ані пам’яті. Залишиться сторінка в російській Вікіпедії з фотографією маленького мийника машин у великому шоломі. Правда, ніхто не може гарантувати, що підпис під цим фото не змінять в той момент, коли історія знову зробить зигзаг. Але іншим не дісталося й цього. Зрештою, що ми пам’ятаємо про Пономарьова і Здрилюка, Пургіна і Маковича, Березіна та Безлера? Єдине, що нам потрібно про них знати – так це те, що завдяки їм, на світ з’явилася нова Україна без небезпечних ілюзій», – підсумував Казарін.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ