Клер Захаровна: І все-таки вона змінюється!

Клер Захаровна, блогер
Клер Захаровна, блогер

Зустріла стару знайому, з якою ми вмєстє работу работали років 5 і питаю:

– Слухи дойшли, шо в тебе налогова давєча чалілась. Ну шо там, Зін?
– Харашо, – смієця, – такі два красіві хлопці прийшли! Розумні такі та юморні, накачані, в одного очі сині-сині, так і втонула би в них с удовольствієм. А улипка яка, Клєра… – видихнула Зіна і мічтатільно закатала очі під лоба, – мммм… так би і дивилась на ту улипку день і ніч…
– Тю, Зінка, чи ти з глузду рухнула, чи влюбилась на старості, воно тобі тре? – перебила я бувшу соработніцу, бо оті розказні про улипки і мишци мене мало волнують, а от налогова… – і шо дивились? Відразу ЄСВ лохматять, аль які інші заморочки?
– А другий, Захарна, такий жгучий брунет, високий, красівий, очі чорні, вії густі, такі дотепні смішинки розказував!
– От шо не кажи, Зіна, міняєця країна, ну на краще ж, по-чучуть, по-тихеньку! от раньше, помниш було? не то шо січас! Або якихось дрищєй спірохєтних пришлють, шо дивишся і дивуєшся, як воно досі ще живе по цьому світу теліпаєця, то чотири самки богомола припльонтають, та не знаєш в який куток їх всадовити, щоб со старта свірєпствовать не почали. А які вередливі були, ти помниш Зіна? То їм тємно дишать, то чяй ані нє пьют, тока свєжопамєлєне кофа, то печиво дішове, то ковбаса на бутерброді не така нажоріста. То сиру їм тільки з великими дирками… А шо з нами було, ти помниш, Зіна? Від нєрвних тіків тільки мізінєц на лівій нозі не дьоргався. Помниш, як Палича серце схватило? А ЛарісЛяксандровну як з запоя виводили?
– Боже… – Зіна вхопилась п’ятірнею в чєлюсть, – Клєрка, і не нагадуй, як вспомню так вздрогну, аж автоматічєська оскома напада, як згадаю…
– Зін, а ти помниш пару років назад перевірку? Літо, жара, жопи до стільців прилипають, кондиціонер зламався і потік всередину? Навіть кондиціонери і ті не витримували перед налоговою і ломались.
– Ага, а потом ще буря вночі, та провода порвала і світла не стало і вони потні, злющі і голодні з фонаріком в архіві пиль глотають… Рищуть, шо спанієлі на таможні, а ці хлопчики красіві, та дотепні які!
– Зіна… – вхопила я її за руку, брови наморщила і пильно подивилась в очі – ти булки, доця, не розслабляй, бо бздітєльность в два щота потіряєш. Закрий клюва і ржи поменьше…
– Та вже всьо, Захарна, оторжала, вже уйшли акт писати, сказали шо нічо сірйозного, так, по-мєлочі.
– Ич які бистрі, Зіна, профі, шо не кажи! А ти кажеш, шо нічо в страні не міняєця! Міняєця та ще й як!

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ