Клер Захаровна: Про мову та негарне слово «селюк»

Клер Захаровна, блогер
Клер Захаровна, блогер

Стоять під магазином татко з малятком дошкільного чи молодшого шкільного віку. Татко набрякший якийсь, небритий і пожований, на пузлі ледь не репає всіма ґудзиками картата сорочка, в пальцях димить смердюча цигарюка.
– Пап, а чого ти кажеш «хлєба купіть», а не «хліба купити»? – питає допитливе маля.
– Кгм… кхе!!! – чуть не вдавився димом татко, – запомні синок: хлєб! Хлєеее-ба купіть! – підняв татко вказівний палець догори, – а то шо ти спрашіваєш – то сєлюкі так гаварят.
– А баба Свєта селюк? – не вгамовується маля
– Ну, а кто же, раз із сєла прієхала, гагага – вдоволено регоче гарацкой. татко
– Значить і мама сєлюк, да?
– Єщо какой, синок, сєлюк! Самий сєлюковскій сєлюк – вдоволено бубнить і гладить себе пухлою неспрацьованою рукою по пузі татко.
– А для чого ти женився на мамі, якщо вона «сєлюк»? – допитує маля, розуміючи, що «сєлюк» – це погано в татковому розумінні.
– Так, синок, многа тєкста с утра для папкі – невдоволено бурчить татко – давай, пашлі, нам єщо лука купіть нада і па спіску!
– Пап, а що таке лук? Це цибуля, да?
– Так, всьо, дастааал! пахоже, б..ть, ти на сєло впаслєдній раз лєтам єзділ! – роздратовано кидає татко, – пашлі, скупімся, а то мамка ждьот – татко бере малюка за руку і тягне в магазин.

Споглядаючи такі життєві замальовки мені не те що сумно стає, мені хочеться кричати на весь світ, що ж ви робите з дитячими душами, свині ви обізянскі, для чого крутите їх і плюндруєте по-живому?

Добре, коли з дитини виросте троляка і дитина розумітиме всю глибину раґульства татка, а якщо ні? І скоріше всього, що ні, бо не ростуть на вербі груші, а на осиці кислиці, в такого раґуля виросте такий самий раґуль…
І цьому раґулю до ліхтаря всі заклики «почни з себе», бо воно не тільки не почне – воно ще й підростаючому поколінню мізки плюндруватиме, скільки житиме…
Ех… O tempora, o mores…

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ