Клер Захаровна, блогер
Клер Захаровна, блогер

Давєчя случивсь в мене приступ жутчайшого нєістового гнєва, котани. І случивсь в самому непідходящому для цього місці – в аптеці. Трапилось мені внізапна жостко прихворнуть, результат – список ліків на внушитєльну суму. Замовила то всьо через інтернет, шоб так сказать ізлішнє не разоряця і поїхала забирати замовлення.

Приходю, а в аптеці вроді ковбасу по 2,20 викинули. Народу, шо ворон на мусоросвалці. Шум, гам, жива черга, навіть хтось скандалити почав. Я робко підійшла до стійки з інтернет-замовленнями і затомілася в очікуванні фармацевта. Глядь, а біля стійки шото масівне повзає, вітрину розглядає і бубонить собі під ніс різні скабрєзності. Захарна трошки присмотрєлась, навела рєзкость в оптікє і узнала в масівном плазунє свого давнього вражину, жіноненависника, скандаліста і псіхопата в одному флаконі.

Де я надибала таке шикарне чмо? ну канєшно по роботі! Чмо було прокачане побутовим хамством до 80 левела і щомісяця методично винімало із всіх працюючих моск і внутрєнності не чайною ложечкою через ноздрю, а ковшом екскаватора, а Захарна, як особь желєзобєтонна, завжди бросалась на захист. Чмо затіхарилось, візіти свої сократило і виробило особливу стратегію – почало прокрадатись в офіс в дні відсутності Захаровни, патамушо чотко відчувало, шо єслі я єсть – йому ніц не вломиться.

Про цей рєдчайший екзепляр можна довго і трєпєтатєльно живопісать, але тут не про нього, а про аптєку. Додам тільки для красочності картіни, шо чмо було похоже на лісового вепра, нє, мабуть кабан в порівнянні з ним показався би мілєйшою зайкою.
Ітак, повернемось до аптеки.

До стійки підійшла якась розгублена мавпа в білому халаті, дивно на мене глипнула з-під окулярів і ще більше здивувалась, коли я їй назвала номер замовлення, а потім десь надовго хутко зникла в аптєчних закромах, а чмо, відвовтузившись біля вітрин, блиснуло на мене кабанячим оком, оскалилось іклом і впізнало.

Тут випливає фармацевтична клуха з торбою моїх ліків і починає на всю аптеку менторським тоном звіряти замовлення, об]явивши всій черзі вартість. Черга принишкла і впилась в мене всіма очами, а Захарну бомбануло червоним на всю пику так, шо у вухах почали дзвонити церковні дзвони, а на потилиці підійматись бірєтка і гіпертонічний криз оскалився з аптечних вітрин напару з чмом. Чмо засяяло, як новорічна гірлянда і, кажись моментально одужало без медикаментозного втручання. Ісцелілось, бл*ть.

Нічо крамольного в тому списку не було, не подумайте, ніяких віагр та іншого, але сам факт досі не дає мені спокою. Де, бл*ть, захист персональних даних? Де, бл*ть, лікарська таємниця і вотєто всьо «не нашкодь»? Де, бл*ть, в кінці кінців пресловута клятва Гіппократа? Якого в’яленого прутня в лікарняному пишуть код хвороби, а в аптеці, бл*ть, гласность у всій красі? Менеджери від медицини, бл*ть і вільна каса. Га**они не тільки оказуєця на аптечній вітрині лежать, вони ще й за прилавком стоять…

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

БЕЗ КОМЕНТАРІВ