Клер Захаровна: З російської в’язниці замість Савченко повернулась «троянська коняка»

Клер Захаровна, блогер
Клер Захаровна, блогер

«Треба почати говорити одне з одним. Треба почати чути одне одного. Нам доведеться пробачати багато що. І нам так само доведеться, можливо, просити вибачення. Не можливо, а точно. Треба навчитися просити вибачення і пробачати. Інакше миру не буде… У тієї матері, яка втратила останнього сина. Не важливо, з якого боку», – сказала Савченко в ефірі 5 каналу.

Ви знаєте, в мене вже виробилось якесь підсвідоме негативне відчуття страху, що Савченко обов’язково щось вчергове ляпне. Ляпнути можна раз, а всі інші рази, як людина повторюється, то вона дуже добре повинна усвідомлювати те, про що говорить.

Я не знаю як іншим, а мені так і хочеться сказати: то, б**ть, їдь та говори! Їдь, падай їм в ноги, валяйся і роби насилу те, про що стільки вже говориш, а ми подивимось, як вони будуть скалити на тебе свої хижі пащі, ржати і прощати.

Почни з себе, а ми подивимось, як тебе простять і ти потім «прощена» з розумним виглядом про це розкажеш тим, хто втратив близьких та домівки в цій війні та вони тобі скажуть: вау, Надя, ти така розумничка, це діє, війну припинено! І остання хижа мавпа забере свою криваву зброю і дряпане туди, звідки прилізла до нас воювати…
«…просити вибачення. Не можливо, а точно».

Точно? Точно-точно?  Це ти кому це говориш? Українцям? Самій мирній нації на планеті? Це ти говориш тій нації, яка втрачала і знову втрачає вже на цій війні найкращих своїх синів і дочок? А ти з історії воєн випадково не пам’ятаєш, чи були отакії носії примирення, як ти? А раптом, якби були, то ти усвідомлюєш, що тоді з такими робили?

Просити вибачення… Чи це не ти, Надю, взяла зброю і пішла захищати свою країну, чи це була якась інша Надя Савченко? Та була справжня, а цю, що нам повернули – фальшива і схожа на троянську коняку…

Я не знаю, якою ти була до «цієї» війни. Мабуть, коли ти сиділа в рашкованській буцигарні я, і не тільки я, багато хто – домалювали в своїй уяві багато непритаманних тобі рис, то ти вже вибач нас, нерозумних, тих, які бажали тобі якнайшвидшого визволення… От такі ми наївні.

Ага, після того, як ти завершиш свою місію «вєлікай міратворіци», то її можна продовжити і поїхати просити пращєнія аж до самого Х**ла. Бо всьо харошеє далжно абізатільна прадалжаца!

писи: ви в курсі, як я рвала тільняху за неї… мені і в дурному сні не могло приснитись, що я таке буду чути зараз від жінки-воїна, яка поїхала захищати свою землю від окупанта, від воїна, який відсидів… Ай, ладно, не буду продовжувати, бо й так вдоста зашкалюючих емоцій і купа тексту.

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ