Клер Захаровна: Животворна сила клізми

Клер Захаровна, блогер
Клер Захаровна, блогер

Трішки повідволікаю вас від політоти задля улипкі вашей. Давєча ми з Коляновной разосрались в пух і прах в луччих традіцеях ентого жанра.

Серпень, як завжди у всіх, я не виключення, зиму годує. От Захарна, не розгибаючи поясниці і хребта ішачила на плантацеях консєрвації, плюс нескончаємі дні раждєня близьких та ще кавуном отруїлась до такой стєпєні, шо мабуть в цьому році їх взагалі не їстиму.

Вопшим, місяць був щільним і насиченим і, враховуючи мою нелюбов до спілкування в телехвонному режимі, я їй не звонила, ну і Коляновна штота затаїлась нє к добру.
Звоню їй така радостна:
– Коляновна, прівєтіщє, каг діли?!!!
– Сволоч!!! – просичала Коляновна і дала відбій.

Я стою така: очицями глип-глип, а шо це було, ніяк не второпаю. Ну, думаю, мо яка помилочка вийшла? Передзвонюю, дубль два, тєкст тот же.

Я вже звикла, шо Коляновну часто то мухи в носі кусають, то пчоли з осами і десь через пару днів вона відходить і сама дзвонить, мавпа така. А тут я сама рішила побуть мавпою, бо рік Мавпи вже скоро до кінця збіжить, а я ще ні разу не скористалася! Ніпарядак!!!

Через пару днів дзвонить, ну я їй і зафігачила тим самим тєкстом і тим самим тоном пра_сволачь і вирубила телефон.

Десь за пару днів звонить мені її зятютюлік Олєжа і душераздірающим голосом сообчає, шо Коляновна вроді не в сєбє как. І їсть погано, і кручінушка на неї напала, всплакньот іногда, даже кошмарікі почали снитись і одною ногою уже почтішо чуть не на смєртном одрє! А віновна во всьом етом оказуєця… ну, канєшно, Захарна, сволочь отморожена!

Собрала Захарна кашолочьку, уложила туди нямку разную і двінулась визволяти подруженьку із лап смєртних.

Пока йшла – уява малювала душераздірающі картіни блєдной нємощьной Коляновни у ліжечку і даже уточьку під ліжечком уявила, аж серце чуть не розболілось – до такого состоянія себе довела.

Приходю – двері на роспашку і музло на всю мощю горлає.

– Тук-тук!!! – проорала я від калітки, а по хаті мєтнулась вглубь тєнь, – тут-тук, дома хто є? – знов проорала я, а у відповідь тиша.
Заходю в хату, а там нікаво! проходжу далі в будуарниє опочівальні, а там нємощьна Коляновна в ліжечку! Прічосочька свєжанька, макіяжик, на губах сліди помади, діором тхне за гектар…

Вопшим при смерті настоко, що не встигла даже юпчонку під одіялко заховати, актрісуля засрата.
– Ну прівєт, Коляновна, чо хвораєш?
– Ага – слабим голосом промичала Коляновна.
– Готовся, щас лічить тебе буду, – і полізла в кашолку.
– Чьо, налівочькі прінясла, да Клєра?
– Кой чіво получше, Коляновна, щас тебе бистрінько на ноги поставим, в сікунді, даже налівочька не понадобиця – і достаю з кашолки саму велику клізму, яка була в аптеці.
Коляновна як вздріла клізму – момєнтально ізлєчилась, з ліжечка вскочила і даже голос зичний прорізався:
– Ти нормальна, Клєра?
– Я всігда нормальна, а от тобі, подруга, шо робиця, га? Каждий год в серпні ти коня мочиш. Даже змушена вімітити, шо в цьом году твій мочений конь саме луччє получивсь, маладєс, пітьорка!
– А нінада пропадать так надовго – в’їдливо висказалась Коляновна, – я може скучаю, а ти не звониш!

Нє, ну ви бачили цю скучающу актрісу? Скучала вона, а між скучаннями кардібалєт цілий розвернула, сволочєнька така.

Вопшим, це була розповідь про то, яка Захарна цинічна сволочь
Ну, а Коляновна, єбстєсьно – пушистий бєлий Козєрог.

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ