Костя Місюра: Про жлобські понти «вєлікой страни»

Костя Місюра, блогер. Живе в Торонто
Костя Місюра, блогер. Живе в Торонто

Зараз страшенний переполох, «Атас!», біда і горе на просторах «пєндосії» і протчего зарубіжжя. Хиже «око Савурона» на спасской башні кремля покрутилось із скрипом незмазаних навісів та й намацало поглядом купи валюти у кишенях володарів своїх паспортин по всьому світу.

І враз «із-за рідного їм бугра»: «Ану, живо сюди декларації про заробітки і осюди податки від заробленого де завгодно і мене не чеше, де і кому, ви, мої громадяни, платили ще. А ні, то не орки ви мені більше! А за відмову теж «будьтє любєзни» осюди і от скіко, бо не бачити вам більше родичів і бєрьозок довіку».

Як на мене, то геніальна бізнес-знахідка. Просто таки приголомшлива. По всій Америці стоїть брязкіт опадаючих скрєп і вітер носить кучугури вати, бо ніхто і гадки не має ділитись кровними.

Таке ж і з візами: як турист, то сплачуєш помірну суму, а як до родичів, то луплять, як з «рідних». Сьогодні у офісі, де працює моя жінка, був і сміх і сльози, бо пара людей не хотіли напружувати московських родичів і збирались жити у якомусь «Шератоні», чи «Хілтоні», де вже забронювали і оплатили собі номер. Так у оркоконсульстві з них вимагали заплатити за візу «як рідних», бо «ви не будете жити в дорогому готелі, маючи братів та сестер».

Усі оті жлобські понти, усе «вялічіє і гордость вєлікаросов» репнуло, як старий чавун під натиском різниці у кілька сотень. Виявляється, це гроші, за які у консульстві «вялікой страни» торгуються і готові втратити обличчя.

Джерело: Костя Місюра

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ