Блогер, політичний експерт

Кирило Сазонов: Десь у Кремлі плаче Путін

Кирило Сазонов, блогер
Кирило Сазонов, блогер

Заява президента, прем’єра і спікера Верховної Ради, хочеться вірити, поставить крапку в політичних конфліктах останніх місяців. І, що значно важливіше, хрест на планах Кремля і деяких олігархів.

Проблеми нікуди не зникли. Але повторення ситуації конфлікту між Ющенком і Тимошенко, яка дозволила прийти до влади ставленику Москви Януковичу, з порядку денного, сподіваюся, знято. І це, безумовно, позитив. Коаліція і уряд зберігають силу. Співпраця з МВФ, партнерські відносини із Заходом – усе в силі.

Головний ворог України – не Путін і навіть не корупція. Головний ворог, як не дико це звучить, – ми самі.

Згадаймо, як Янукович прийшов до влади. Він брав уроки ораторської майстерності та навчився полум’яними промовами запалювати вогонь у серцях? Ні, він так і залишився на рівні «… Йолка». Може, Янукович поза владою очолив підприємство і наочно продемонстрував свій талант управлінця? Теж ні.

Свої статки жебракам не роздавав, благочестям не прославився – у період з 2005 року по 2010 дорогий наш Віктор Федорович залишався тим самим негідником, проти якого українці вийшли на Майдан. І переміг на президентських виборах 2010 року. Феномен?

Секрет перемоги Януковича на виборах, яка коштувала Україні дуже дорого, – простий, як його ж мукання в прямому ефірі. Демократичні сили до того моменту настільки загрузли у війні, що Ющенко і Тимошенко сприймалися виключно як подразники і руйнівники. Вони так набридли, що їх зміг перемогти навіть недорікуватий і двічі судимий кандидат. Хто хоче посперечатися на цю тему – краще зайдіть на сайт ЦВК і подивіться результати.

Життя патріотів на Майдані, загиблі герої в АТО, розкрадений бюджет і мільярдні борги України – ось ціна війни хорошої Тимошенко з хорошим Ющенком. Саме їх конфлікт привів до влади Януковича. Бо, погодьтеся, при рівному старті шансів проти Тимошенко (та проти кого завгодно без двох ходок) у єнакієвського завгара не було.

Порошенко, Яценюк і Гройсман учора виступили зі спільною примирливою заявою. Хоча, на мій погляд, Гройсман у цій компанії виключно для статистики, а Яценюк взагалі не виявляв агресії та в прямій критиці президента помічений не був. Та залишимо минуле – минулому. Головне що? Головне, коли українські демократи заявляють про єдність, десь в Кремлі плаче Путін, здригається уві сні на засіданні уряду Медведєв, а в Ростові ламає ручки та іншу канцелярію Янукович. Якщо вони зляться – отже, ми все робимо правильно.

В Україні, звісно, теж є політики, яким більше подобається перспектива великого розвалу і хаосу, але це наша внутрішня справа і ми з нею впораємося. Головне, щоб головні гравці цю угоду виконували. І, як на Сході – відвели своє «важке озброєння» від лінії зіткнення.

Діалог конструктивний. Конфлікт деструктивний. Проста арифметика.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ