Блогер, політичний експерт

Кирило Сазонов: Легше спокусити Джолі, ніж заборонити казино

Кирило Сазонов, політолог і блогер
Кирило Сазонов, політолог і блогер

Дуже важливо правильно формулювати визначення.

Ті слова, які ми говоримо своїм ротом або набираємо пальцями на клавіатурі, – важливі. Правильне позначення проблеми без перекосів – уже половина рішення. Це я зараз про борделі та гральний бізнес в Україні. Скільки списів зламано в дискусіях «дозволяти чи не дозволяти», скільки нервів і яскравих аргументів із образними порівняннями. А толку – нуль. Бо помилка закладена в самому запитанні.

Питати пересічного громадянина або народного депутата України про те, чи готовий він дозволити в країні борделі та казино – це маніпуляція. Але якщо маніпулювати нардепом весело й прикольно, то з громадянами так чинити негарно й підло. З таким самим успіхом можна запитати в слюсаря Петровича, чи готовий він переспати з Анжеліною Джолі, якщо на поїздку піде місяць, а відпустку треба брати за власний рахунок. Тут можливі різні рішення, залежно від пріоритетів, амбіцій і віку. Але до реального графіку Джолі це жодного стосунку не матиме.

Питання про легалізацію проституції та казино – таке саме. Емоційне, яскраве, але жодного стосунку до реалій воно не має.

По-перше, не дозволити – а легалізувати. Це дуже важливий момент, хоча ці два слова і є синонімами. Бо є принципова різниця. Дозволили вони себе самі. Дуже давно. Працювали і за царського режиму Миколи, і за злочинного – Віктора Федоровича. У часи розгулу демократії та за диктатури Сталіна. Працювали упродовж тисячоліття – іноді нелегально, так буває. Як частина нашого світу.

Заборонити чи дозволити борделі та казино – це практично те саме, що дозволити чи заборонити вітер. Можна робити дуже суворе обличчя і писати в газетах, що вітер це антинауковий вимисел. Але реальність тут ні до чого. Так і з цим нелегальним бізнесом. Ми не можемо його дозволити чи заборонити. До наших повноважень належить лише вибрати формат його роботи. Під «дахом» силовиків з відрахуванням прокурорській братві – чи на загальних підставах та з платежами до бюджету. Ось, власне, і всі варіанти.

Я, звісно, трохи прибрехав. Є ще два варіанти. Перший – спробувати всіх убити, засадити на астрономічні терміни до в’язниці. Але це означає залишити все як є, просто «дах» стане нахабнішим і дорожчим. Ще можна вдавати, що проблеми взагалі не існує. Як у вагоні, який відчепили від локомотива. Закриваємо шторки на вікнах, розгойдуємо його та голосно оголошуємо станції. Так наче створюється ілюзія руху.

Ну, тобто, й далі діємо, як зараз?..

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ