Блогер, політичний експерт

Кирило Сазонов: Мінські угоди під шампанське і раки

Кирило Сазонов, політолог і блогер
Кирило Сазонов, політолог і блогер

Що я знаю точно, то це — що пити, сумувати й читати Жадана категорично не можна. Тобто все це можна робити, але в жодному разі не одночасно. Бо коли на депресивний алкоголізм падає текст його «Депеш Мод», змія кусає себе за хвіст, коло замикається і все.

Мабуть, поїду я до «Новусу», доки всі сплять, куплю шампанського і раків. Тільки нетривіальні ходи здатні розірвати порочне коло. Реформ в Україні це, як мені здається, теж стосується. Лише різкі й несподівані ходи. Так, а потім напишу таки про те, чому Мінські угоди немає сенсу продовжувати.

З Новим роком, друзі! Він буде кращим за той, що минув, це точно. Для України — 100%. Знаю, я питав.

****

Отже, терміни виконання Мінських угод минули. Можна довго говорити про необхідність їхньої пролонгації та поступовий прогрес, але це все — зі сфери фантазій.

За рік у виконанні цих угод ми не просунулися ні на крок. Просто тому що Росія не вивела свої війська з окупованих українських територій. А без цього мови про проведення вільних виборів, контроль над кордоном і якусь взаємодію з цими територіями бути не може. І Росія так просто війська не прибере. Просто тому, що їй потрібен цей плацдарм для дестабілізації України. Адже глибоко ображений «турецькими авіалініями» Путін не згоден публічно програти війну за Україну.

Угоди не виконали упродовж року, бо в нинішньому вигляді вони нікого не влаштовують. І назвіть мені причину, чому їх треба виконувати в 2016-му? Щось змінилося в світі? Нічого, що поміняло би позиції сторін у процесі. Якщо ти протягом року тягаєш дівчині букети, а результату нуль — чи варто продовжувати це робити ще 2016-го? Можна й так, але результат передбачуваний. Потрібно міняти чи тактику, чи об’єкт залицянь.

Тож якщо у когось є бажання вирулювати з цієї кризи, то продовжувати угоди немає жодного сенсу. Потрібні нові.

Ось тільки — хто їх підписуватиме? Український пенсіонер Кучма з представником бандитів? Ну і яка легітимність цього паперу? Втім, значно серйозніший Будапештський меморандум, як з’ясувалося, теж нічого не гарантує. Отже, потрібно нове рішення. І підписувати його повинні реальні гравці. Тобто Україна, Росія, представники Євросоюзу і обов’язково США.

Підключити до процесу нашого головного союзника США просто необхідно, бо нормандська компанія не справляється із завданням. Для повноти картини можна включити до складу переговірників представників Донбасу — але не винятково бойовиків, як зараз. Можна сформувати групу з тимчасових переселенців, які мають право представляти регіон і не побоюються розправи.

Обидві групи, щоправда, виконуватимуть роль статистів, та чом би й ні? Медведчука і Шуфрича з процесу взагалі треба виключити — хай сидять в Україні. Так, я саме це хотів сказати.

Рішення, яке влаштовує Росію, для України є неприйнятним. Отримати назад у своє політичне й законодавче поле набитий амністованими озброєними бойовиками регіон, підконтрольний Кремлю, — камінь на шию для нашої країни. Виведення військ для Москви — цілковитий провал її планів. Бо шістки відразу рвонуть слідом за господарями, а відсоток реальних проросійських зомбі з місцевих, що залишилися, не такий уже й високий. І легко поміститься в українських в’язницях.

Знайти компроміс за таких протилежних інтересів неможливо. Від цього й потрібно відштовхуватися у переговорах. На найвищому рівні. Або РФ іде — або забирає собі це нове Придністров’я, а Україна зміцнює тимчасовий кордон, обнуляє громадянство і припиняє будь-яке фінансування.

Єдина угода — припинення вогню. І кожен гребе в свій бік. Хтось у Європу, хтось у «русскій мір» Зустрінемося за кілька років і подивимося— хто мав рацію.

Тоді, до речі, можна буде й до переговорів повернутися.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ