Блогер, політичний експерт

Кирило Сазонов: Завершення сезону гри «Лебідь, рак і щука»

Кирило Сазонов, блогер
Кирило Сазонов, блогер

Підсумки вчорашньої «Свободи слова», яку через присутність відразу семи міністрів жартома прозвали виїзним засіданням уряду, найкраще підвів політолог Володимир Фесенко. Він сказав, що вперше побачив українських міністрів у вигляді команди. І це «в десятку». Я за своїми особистими враженнями цілком згоден.

Ми звикли, що уряд України це така собі «збірна солянка». Так було завжди — за всіх прем’єрів і президентів. Квотний, хай йому грець, принцип формування. Всі говорять, що він порочний і політизує процес, але міняти не хочуть. Ось і виходить (для прикладу і всі збіги випадкові), що цей міністр — від президента, а ось цей — від Ігоря Кононенка.

Цей від Олега Ляшка, ось від «Самопомочі» — один, але за ним доглядають з АП. Ось від Бориса Ложкіна — недурний, але поки не включається в схеми. Ось від Юлі, хоча взагалі — від регіоналів, але це їхня міжпартійна угода. Квоту забрали — і нехай чинять з нею, як хочуть. Цей міністр — від європейських друзів, вони дають нам гроші й хочуть контролювати процеси. А цей — від Вашингтона. Вони дають грошей не менше і взагалі нам довіряють, але попросили одну людину взяти.

Нагадаю, збіги всі випадкові. Або майже всі — не важливо. Так було, повторюю, завжди.

У результаті ми отримували лебедя, рака та щуку. Із загальною швидкістю для країни, яка дорівнює сумі трьох векторів. Або більше. Бо формально міністри підкоряються прем’єру і звітують перед Верховною Радою — але на практиці в кожного є свій командир, який ухвалює рішення і віддає команди.

Після політичної кризи минулого тижня Кабмін справді об’єднався. І прописав ряд принципів, згідно з якими обіцяють бити по руках кого завгодно за спроби політичного тиску. Щоправда, до міністра інфраструктури вже п’ять депутатів приходили зі своїми «хотілками». Чи не доходить з першого разу? Ну, може з десятого дійде.

Крім того, на рік запланована ліквідація головного джерела політичної корупції шляхом приватизації держпідприємств. З трьох тисяч прибуток бюджету приносять 20 – 25! Кожен українець, включно з немовлятами й пенсіонерами, за рік платить 2,5 тисячі гривень на утримання цієї спадщини. А хтось сидить на потоках і вимиває гроші в офшор. Тож приватизувати до бісової матері — і лавочка закриється.

Командна гра Кабміну, особливо на таких принципах — це шанс. Звісно, гарантій жодних — що наш віз поїде в потрібний бік і з очікуваною швидкістю. Але він принаймні зрушить з місця. Так, там залишилася збірна солянка. Але це вже українська збірна солянка. Потрібне слово додали, залишилося прибрати солянку — і буде нам щастя.

Ну, й ложка дьогтю — куди без неї. Коаліція у Верховній Раді командним духом поки не перейнялася. Є шанс, що депутати зможуть об’єднатися навколо нової коаліційної угоди, де будуть конкретні реформи, конкретні законопроекти, чіткі терміни голосування і прізвища відповідальних.

Є. Шанс. Поки не гарантія, на жаль …

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ