Лариса Ніцой: Гра у м’яч, або хто підпише скасування «закону ка-ка»

Лариса Ніцой, письменниця
Лариса Ніцой, письменниця

Київ. Конституційний суд. Розгляд питання про неконституційність закону ка-ка. Початок «обнадійливий». Суд відхилив клопотання «Свободи» про відвід суддів, які ухвалювали рішення на користь Януковича і досі працюють(!). Сьогодні ці судді присутні на засіданні і від них теж залежатиме рішення.

Підтягуються виступаючі до мікрофона. Стою позаду, створюю масовку, слухаю. Депутати критикують владу. Активісти критикують Турчинова: «Як це так! Верховна Рада проголосувала в 2014 році за скасування закону ка-ка, а Турчинов не підписав!».

Так йому і треба, хай критикують. Однак виникає питання, а чому активісти не критикують Гройсмана? Коли прийшов після Турчинова, чому не підписав? Чому активісти не критикують дружбана Парубія, коменданта Майдану. Той теж не підписує. Мовляв, повинен підписати той Голова ВРУ, за якого таке рішення ухвалювалося. Ну, то в чому справа, хай підпише, чи він уже помер? А! Він уже не голова ВРУ? То хай підпише наступний голова ВРУ…

Пригадуєте гру? Три гравці, два стільці. В руках м’ячик (закон ка-ка), який передають по колу. У кого м’ячик лишився в руках – той з гри вилітає. Про учасників гри (патрійоти, блін) усе зрозуміло. Цікаво б ще дізнатися гра ЧИЯ? А може й байдуже, всіх в бан, разом з грою…

Стою в масовці, слухаю. Народ переживає.
– Це ж якщо суд проголосує ЗА закон ка-ка – це катастрофа!

Справді? Катастрофа? Та плювати вже на це рішення, якщо бути відвертим. Я, звісно, підтримую депутатів, які там б’ються, це справа принципу. Однак, якщо не вийде – взяли в зуби новий закон, переступили через усіх, подали, проголосували, забули про ка-ка, який відпав автоматично. Та не теліться, два роки вже телитеся (і не вибачаюся за свою французьку, одна шкода від вашого затягування, то ситуація непідходяща, то голосів не вистачає). Гиля-гиля до роботи. Життя – це рух, не глючте.

А як за цей новий закон не проголосують? Чудово! Будемо знати, за яких уродів не голосувати в наступну Раду. Бо ж половину тих уродів народ за «своїх» приймає, от і побачить, чого всі варті.

P.S. То я, біля мікрофона, розповідаю, як у Європах все державними мовами і більш ніякими. О, дорвалася до мікрофона? Та нічого не дорвалася, випхали.

15094394_1313511985347597_2416350458879785034_nДжерело: Larysa Nitsoi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ