Лариса Ніцой: Поправки до закону про освіту дають фору «упоротим» мамам та студентам

Лариса Ніцой, письменниця
Лариса Ніцой, письменниця

Отже, активісти напрацювали разом з МОН правки і хвалять один одного, один одному дякують, один одного вітають. З чим?

Цитую:
«…з проміжною перемогою». Проміжна – це в якому місці?
«…а що Ви хотіли? Все і одразу? Попереду в нас ще багато кропіткої роботи» – Шо? Апять? Ще 26 років?

Отже, уявімо, що я упорота мама. Я за цими новими правками до закону не просто проситиму, не просто вимагатиму, я тицятиму під носа всім, що моя дитина ПОРЯД З УКРАЇНСЬКОЮ має право на навчання рідною. Тому, щоби на уроці, поряд з українською, з моєю дитиною розмовляли її рідною, щоби свято дзвоника було, поряд з українською, моєю рідною. І в спортивній школі з моєю дитиною розмовляйте її рідною, і в музичній теж, і на перерві, і в театрі, якщо пішли з класом. Маю таке право. (Стаття 7, пункт 1 «Закону про освіту»).

Отже, якщо я упоротий студент, я вимагатиму ПОРЯД З УКРАЇНСЬКОЮ викладання своєї рідної мови ЯК ДИСЦИПЛІНИ, у такому обсязі, який мені буде необхідний для професійної діяльності. За моїм бажанням (так в законі прописано). А бажання в мене ого-го! І для моєї професійної діяльності обсяг цієї дисципліни мені теж потрібен ого-го. Все законно. Що ви там хотіли, перекласти нарешті на 26-му році російські підручники КПІ, нііі, вже не треба. Тепер це законно-російські підручники, мої рідні. (Стаття 7, пункт 5).

Отже, якщо я вчитель, який симпатизує захисникам «ДНР-ЛНР», я симпатизуватиму їм на уроці перед учнями. А що, хіба я сказала щось погане про Україну? А якщо й сказала, то що? Що Ви мені зробите? В законі про мою відповідальність нуль тексту. Ну, гаразд, можете сказати мені ай-яй-яй. (Стаття відсутня).

І взагалі, як упоротий учитель, я тепер можу навчати учнів і розмовляти з ними в школі та поза школою не українською мовою, а їхньою рідною, і підручників можу мати купу не українських. А що, то їхні рідні підручники. Рідною мовою. Вам статтю показати нового Закону про Освіту? (Стаття та сама 7).

Ну, а тепер, як Лариса Ніцой, скажу: «Вітаю всіх, хто любить процес і себе в процесі, а не результат. Процес Вам удався».

Проблему, яку я висвітила і підняла на щит, вважаю не розв’язаною. Закликаю і надалі всіх небайдужих боротися за порятунок української мови!

Джерело: Larysa Nitsoi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ