Лариса Ніцой, письменниця
Лариса Ніцой, письменниця

Квота на український контент. Мене цей вислів КОРОБИТЬ. Чому? Давайте розглянемо приклад на чомусь іншому, не на українському продукті, проведемо аналогію. Є дім. Ви в ньому господар. До Вас приходять гості і Ви їх хочете пригостити.

Ситуація 1. Гості дорогі, сідайте за стіл. Ви питаєте, де я сидітиму? Я сяду отут. Світлано – сідай ліворуч від мене, Петре – сідай праворуч від мене, Миколо, а ти сідай навпроти, поруч зі Світланою.

Ситуація 2. Гості дорогі, сідайте за стіл. Ой, Ви вже сидите? І всі місця зайняті? А можна і мені сісти біля Вас? Виділіть мені, будь ласка, місце (квоту). Ну виділіть за моїм столом. Ну скільки ж можна вас просити? Ну посуньтеся! Виділіть і мені місце! Виділили? Навпроти Миколи? Дякую.

В обох ситуаціях місце навпроти Миколи. Одначе,

Ситуація 1 – правильна. У Вашому домі господар – Ви.

Ситуація 2 – неправильна. У Вашому домі господар – миші.

Ідемо далі.

Ситуація 3. Ваші гості нагодовані, ви досиділися допізна і вирішили залишити гостей у себе на ніч.

Світлано і Миколо, ви – подружжя – ідіть в спальню на ліжко. Петре, ти ляжеш у вітальні. А я ляжу в дитячій.

Ситуація 4. Ваші гості нагодовані, вони досиділися допізна і вирішили залишитися у вас на ніч.

Світлана і Микола, подружжя – обрали собі Ваше широке ліжко в спальні. Петро ліг у вітальні на зручному дивані. Е-е-е-е-е! А мені де лягти? Мені теж треба місце (квота)! Чуєте мене? Та чуємо. У тебе в дитячій є ліжечко? Ото іди туди.

Ситуація 3 – правильна. У Вашій хаті Ви господар, Ви вирішуєте, де кого розмістити.

Ситуація 4 – неправильна. У Вашій хаті – самі знаєте що відбувається – хтозна що.

Давайте візьмемо не надуману ситуацію, а з життя. Як у нас заведено? Наприклад, весілля. Велике весілля. Воно проводиться не вдома. І хоча воно не вдома, всі знають, чиє воно. Спочатку всі питають, де сидять молодята, а потім всі розсідаються по своїх місцях.

Або візьмемо ювіляра і його свято вдома чи в кафе. Спочатку питаємо, де він сидить, а тоді сідаємо самі на місця.

Хіба не так ми себе поводимо всюди? Такий у нас порядок. Хіба ні?

Україна – це наш дім, а закони – це наші порядки. Не ми просимо в себе вдома для себе місце (квоту), а ми виділяємо її комусь, якщо захочемо (бо можемо ж і не захотіти кликати когось до себе в гості).

Отже, про закон. В українському медійному просторі український контент – у себе вдома! І це не йому треба просити для себе квоту (місце). Це український 100% контент може трошки посунутися і дати місце контенту іншою мовою (наприклад іноземним пісням). І це не іноземний контент буде розказувати господарю хати, яке виділити місце іноземному контенту, чи яке місце(квоту) залишити господареві 25%-35%-60%. А Господар повинен вирішити так, як вигідно господарю.

А тепер про законотворців. Українські законотворці просять квоту 75% для українського мовного продукту. Ну по-перше, просити в себе в хаті про себе – гм, це дивно якось, це ситуація 2 і ситуація 4, описані вище. Не нормальні ситуації.

По друге, українські законотворці просять кого? Просять себе? Ага, вони просять в парламенті, де не всі українських настороїв, бо це ми своїми ручечками обрали туди всяку наволоч. Однак, навіть при таких розкладах українські законотворці повинні поводити себе ГОСПОДАРЯМИ, так, як у ситуації 1 і 3.

Українські законотворці в Україні – в себе вдома, і тому повинні працювати з позицій господаря. З цієї позиції не просять для себе квоту 75% контенту, а виділяють іншим (з барського плеча, якщо хочете) якісь відсотки. Тобто, вони повинні зі 100%українського контенту(по умовчанню) виділити квоту 5% (так і бути, ми ж демократи) на контент іншими мовами. 5% – це мало? Ну що ж, знайте нашу доброту, гаразд, уступаємо ще 1% − разом 6%. Що, знову мало? Добре, щоб нас не звинувачували, що ми такі непоступливі, так і бути 6,5%.

Ось яка повинна бути позиція наших українських законотворців. І отак треба відстоювати наші права в нашій хаті.

Скажуть, автор допису мабуть не знає, що зараз відбувається в українському медіапросторі і яке там місце української частки, нам би хоч щось добитися. Відповім: «Мене не цікавить сьогоднішній шизофренічний стан речей. Мене цікавить, що у ГОЛОВАХ людей, які пишуть наше майбутнє. Вони стоять з простягнутою рукою (дайте не минайте) чи ДИКТУЮТЬ ПРАВИЛА, бо вони у СВОЇЙ ХАТІ на СВОЇЙ ЗЕМЛІ».

Отже, початкова ставка зі 100 % українського контенту – квота 5% на контент іншими мовами. Торгуйтеся. Та не забувайте, що торгуватися можна і в бік 4 %.

Джерело: Лариса Ніцой

БЕЗ КОМЕНТАРІВ