Марина Данилюк: Ісландський прем’єр подав у відставку. А наш президент?

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Наш маленький «оффшоргейт» вичерпно відповів, чому в Україні так все погано з корупцією. Transparency International щорічно публікує рейтинги сприйняття корупції в різних країнах. У січні, в новому — Ісландія була на 13 місці, Україна — на 130.

Сьогодні після звинувачень у фінансових махінаціях прем’єр Ісландії Сігмундур Гюнлейгссон подав у відставку. Він підставив свою країну, підмочив її бездоганний міжнародний імідж. Не врятували од відплати навіть диплом Оксфорда і непогані результати роботи за два роки на посаді прем’єра. Демократія без компромісів у дії.

У нас же на гасіння президентської пожежі були відправлені колосальні людські ресурси: мережеботи, ручні експерти, бепепешні депутати, навіть з гламурних «єврооптимістів».

Більшість виправдань були божевільними, якщо не сказати зовсім дебільними. Що офшори — це «абсолютно нормальна практика», «що журналісти Бабинець і Гнап — повії продажні» (пофіг, що за спиною у людей сотні крутих розслідувань та ім’я, яке не потребує шорт-дефіле в парламенті). Що всі, хто сумнівався і критикують, «на підсосі у Москви/поганих олігархів».

Я навіть прикинула, а що — якщо цю армію письменників кинути на щось розумне? Наприклад, щоби популярно пояснювали простим людям — чому в нас зростають тарифи, як ми будемо міняти податкову систему або на якій стадії у нас справа безвізового режиму. Ви уявіть, наскільки комунікабельна була би в нас країна — з адекватною дискусією, зі зрозумілими посланнями до кожної оселі.

Насправді ж із «офшоргейту» я зробила три висновки.

Перше. Президент Петро Порошенко зовсім не довіряє фінансово-економічній системі своєї країни, раз вирішив нишком змайструвати три офшори в Панамі. Він сумнівається в якості людей, яких сам же і привів разом зі своєю політичною силою рулити ключовими сферами: Мінфіном, МЕРТ, ГФС, СБУ, ГПУ, НБУ. Керівники цих установ — призначенці президента. Якщо він ховає свої активи від них же — отже,  сумнівається, що ці люди зможуть зробити щось путнє для України. А якщо гарант не довіряє своїм людям, чому їм повинна довіряти решта країни.

Друге. Виправдовуватися, що «офшор це абсолютно нормально» — божевілля. Подібні відмазки, як бальзам на душу іншим халявникам або, наприклад, команді Віктора Янковича, у якій був офшор на офшорі й офшором поганяв. На місці якогось олігарха-скоробагатька після скандалу з Порошенком я б округлила очі, розвела руками і сказала «а чо, йому можна, а мені ні. Він, що — особливий?».

Третє. На жаль. Але агресія команди президента і його піарників показує — що з нормальної комунікацією у президента та його народу теж біда бідою. Замість жалю, неприємної, але докладної прес-конференції з розбором всіх польотів — відверта демонстрація, що всі лохи, а ми найрозумніші.

Повіяло стилем Анни Герман і знахабнілого Януковича. Можливо, президенту, потрібно пошерстити штат своїх іміджмейкерів і піарників. Пора вже Петру Порошенку вилазити з теплої ванни і дивитися довкола себе без рожевих окулярів.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ