Марина Данилюк: П’ять причин, чому не варто ковтати снодійне через від’їзд Міхо

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Щодо переполоху «Міхо повертається в Грузію». Не бачу нічого сенсаційного. Спочатку було ясно, що Україна для нього – не назавжди. І якщо вже зовсім чесно – проміжна станція. Це, немов, ви їдете за маршрутом Е30 і зупинилися на 15 хвилин в Пирятині – ноги розім’яти, кави попити, пиріжок купити. Ось так і Саакашвілі після гонінь вдома нікуди було податися – він знайшов ліжко хостела в Україні.

Друге. Міхо тривалий час грав у політичних іграх роль козирного валета. Тобто фігуру, яку бережуть на потім, але яка має ціну набагато нижчу, ніж король або туз. Саакашвілі цілий рік успішно грав проти Тимошенко та інших людей, які не дуже подобалися на деякому етапі президенту. Але варто було в травні Міхо назвати уряд Гройсмана «купою нездар» – йому швидко вказали на його місце і пластмасову поїлку. А бути на других ролях Міхо вже не хотілося.

Третє. Видатних грузинських реформ у виконанні Саакашвілі так ніхто і не побачив. Зламаний паркан на пляжі – дрібно. Місяцеподібна Юля на митниці – ну, так собі, на любителя. Сакварелідзе з Каськом прославилися тільки квартирами і новими дорогими джинсами. Відзначилися в позитивному ключі хіба що Деканоїдзе і Зґуладзе. І то, тому що дівчата реально багато працювали, а не торгували фейсами на всіх каналах. Плюс, на відміну від чоловіків, одразу було видно, що вони націлені на конкретику і результат на своїй ділянці.

Четверте. Останній гучний проект Саакашвілі – траса Одеса-Рені – ризикує перетвориться або в довгобуд, або в успішний піар для когось з наступників на посаді голови ОДА.

П’яте. Він хоче повернуться в Грузію, оскільки це абсолютно нормально. Саакашвілі асоціює себе з цією країною. Там його коріння. Там у нього абсолютне потрапляння в менталітет і настрій країни. Що ж стосується України. Просто потрібно долати в собі всю цю здатність закохуватись і інфантильність, перестати звеличувати кожного за обіцянку: «Я проведу реформи. Тобі нічого не доведеться робити, крихітко!».

В цілому. Різати вени на руках або ковтати снодійне причин немає. Найважливіше, щоби проводилися позитивні зміни, які є, незалежно від того чи є у нас грузинський десант, чи ні. «Прозоро», наприклад, позитивні напрацювання в Міносвіти, Міноборони, патрульна поліція тощо. Потяг повинен їхати далі, бажано на Захід.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ