Марина Данилюк: Савченко – явний диверсант, здуру обласканий ЗМІ та президентом

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Наді Савченко після приземлення в «Борисполі» треба було не в Раду поспішати, а в клініку Павлова. Те, що спочатку списувалося на неосвіченість дівчини, пацанський стиль і тренінги Медведчука – вже не здається смішним.

З сьогоднішнього (2 серпня, – ред.) спічу вразила не її нова голодовка, не її марення про третій майдан і навіть не її претензії на «володарку морську».

Надя щедро плюнула в душу, гордовито заявивши, що Майдан і Антимайдан мали одні цінності, одні ідеали. Тупа, тупа курка…

Головна цінність Майдану була в тому, що люди не хотіли бути рабами Януковича, Путіна і Надіного нового друга Медведчука. Майдан об’єднав мільйони раніше незнайомих людей перед єдиною метою – не бути скотами.

Антимайдан був збіговиськом забитих п’яних рабів, привезених в вольєр за вказівкою, в автобусах з регіонів. Іноді я згадую той страх зустрітися з тітушками в підворітті, бути покаліченими за ксиву «Євромайдан. Прес-центр», і мене пробирає дрож до кісток.

Саме Євромайдан створив ядро волонтерів, медиків, добровольців, які трохи пізніше взяли на свої тендітні плечі весь тягар війни, всі біди напівголої армії та проблему, кому захистити Батьківщину, якщо козаків не залишилося.

Антимайдан ж до останнього сичав, пручався, був провідником повзучого «русского міра». Коли Київ 22 лютого оплакував полеглих в битвах на Інститутській та Грушевського, але в той же час тихо радів перемозі, боротьба між добром і злом продовжила точиться в регіонах. Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Маріуполь і Дніпро – складно забути, як активісти в цих містах боролися не тільки з тітушками, але і свавіллям влади і цинічністю міліції. Як програвали окремі битви, але вирвали підсумкову перемогу.

Елітний депутат Надя перед тим як говорити нісенітниці, повинна вивчати матчастину. Наприклад, без Євромайдану її партійний лідер Юля ще мотала б тюремний термін за газові контракти. Відповідно, сама Надя могла б бути зіркою тільки свого мікрорайону на Троєщині.

Ще Надя може розповісти про «єдині цінності» однопартійцю Ігорю Луценку. Під час Євромайдану його разом з Юрієм Вербицьким викрали з Жовтневої лікарні, катували … Юрій, на жаль, через тортури не вижив.

Ще мені дуже соромно за ТП Надю, яка позиціонує себе бійцем батальону «Айдар», але так і не зрозуміла, що в добробати, в першу чергу, пішли активісти «Самооборони Майдану». Поки наша армія прокидалася і згадувала, як правильно воювати, – добробати відвойовували у кадировцев і росіян міста і селища.

Скажи Надійка їм про єдині цінності не з екрану телевізора, а особисто, могла б і по обличчю отримати. У цьому занедбаному випадку не допомла би навіть відмазка, що вона жінка. Надя – дура і явний диверсант, здуру обласканий ЗМІ та президентом.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ