Назар Приходько: Крапки над «Ї» в мовному питанні

Назар Приходько, журналіст і волонтер
Назар Приходько, журналіст і волонтер

Проблема не в тому, якою мовою розмовляє конкретна людина, проблема в тому – які сентенції вона нею доносить.

Безумовно, проблема русифікації існує, але чому? Тому, що якійсь умовний Дмитро говорить російською і на нього спирається 5-та колона? НІ, адже Дмитро може говорити, виявляється ще й українською, англійською та німецькою. Дмитро відпадає – Дмитро розумний. Чи можливо п’ята колона хоче русифікувати, позбавивши мовної ідентичності «надоєвших галічан»? У мене друг в середині 2000-х працював на будівництві в Ялті. Так от: ВСІ його колеги, з різних реґіонів України, наприкінці вахти вільно говорили українською. Тож, теж відпадає – галичани самі кого хочеш українізують, якщо сильно припече. То звідки ж взялася ця проблема? Одним реченням: «Відсутність Національної ідеї за низького рівня освіченості сердньостатистичного громадянина». Запишіть собі це. Тату зробіть красиве на грудях. Не знаю.

Проблема нашої Нації у відсутності базових Націотворчих засад, що прививаються родиною та Державою. Держава 25 років займалася всім, окрім Патріотичного виховання молоді та як наслідок – Націотворення. То звідки ж візьметься бажання у іншого умовного суб’єкта – Наташі – говорити Українською? З родини? А як, якщо її родина в буремні 90-ті працювала на трьох роботах, і собою-то не займалася, не те що Патріотичним вихованням Наташі для того, аби вона принаймні стала Наталкою. «Школа навчить». В Миколаєві, Херсоні, Криму, Одесі, Харкові та на Донбасі – ЩАС! ЩААААС! Держава забила болтяру на ті реґіони ще в зародку Незалежності, перетворивши їх або на дипресивні, або на бл**сько-контрабандистські, або на бандитсько-сировинні. Яке виховання? Саме тому, вищевказані реґіони мали стати основою т.зв. «русской вєсни» – тотальна закинутість, неосвіченість. А від цього – невизначеність у житті.

І от зараз, через майже 3 роки після початку Революції Гідності, підійде до мене Наташа і скаже: «Я так люблю Украину! Здесь моя родина, я это почувствовала на Майдане, ты извини что не на Украинском – учу вот». А я такий: «Говори Українською! Ти тут народилася! Ти що, сепаратистка? Граєш на руку Кремля! Допомагаєш просувати «русскій мір»! – і вбив ВСІ ЗАРОДКИ Патріотичного виховання під корінь і назавжди. А якщо я скажу: «Давай, не соромся, повтори Українською останню фразу, я не сміятимусь» – я дам їй впевненість і бажання говорити.

Аби уникнути спекуляцій одразу скажу, що і на Галичині, і на Київщині, і в інших Україномовних реґіонах є в достатку тих, хто розмовляючи Українською, говорить абсолютно антиукраїнські речі. Ще раз повторюю – відсутність Національної ідеї породжує антинаціональні дії як прямі, так і не прямі.

І, наостанок, вата Національності підлягає остаточному знищенню, а Державною мовою має бути ЛИШЕ Українська.

Джерело: Назар Приходько

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ