Назар Приходько: Особливості Євробачення по-українськи

Назар Приходько, журналіст і волонтер АТО
Назар Приходько, журналіст і волонтер АТО

Що таке пісенний конкурс Євробачення для Європи та України?

Для Європи це передовсім вдалий комерційний продукт — так би мовити, бренд сучасної європейської пісні, естради та шоу-бізнесу. Також це шанс для молодого виконавця розпочати по-справжньому потужну сольну кар’єру, завдяки визнанню твого ТАЛАНТУ не тільки у рідній країні, а й в інших країнах континенту. Буває й так, що маститі артисти, за плечима яких не одна «Греммі», вирішують спробувати сили на цьому конкурсі. Але це радше додає родзинки, привертає зайву увагу до конкурсу гучними іменами на кшталт Патрісії Каас чи Ендрю Ллойда Вебера.

Ще один момент конкурсу — геополітичний. Це нагода через музику показати своє ставлення до тієї чи іншої країни, часто спираючись на реґіональний принцип. Ну ви знаєте: Франція голосує за Бельгію, Бельгія за Нідерланди, Австрія за Німеччину і т.д. Це вже усталена традиція, яка також додає певного шарму. Особливо тоді, коли начебто всім відомий розклад — виявляється геть іншим. Наприклад Франція дає 12 балів не Бельгії, а Грузії, і всі такі: «Це ж треба! Чого це раптом?»

Та для Європи це, передовсім ПІСЕННИЙ конкурс. У назві так і прописано «Eurovision Song Contest» — «Пісенний конкурс Євробачення».

А чим «Євробачення» є для України?

Для народу, безумовно, це шоу — і з творчої, і з геополітичної точки зору. Та у нас є одна особливість, яка вирізняє нас від решти Європи, — виконавська складова. Майже щоразу, на цьому ґрунті в Україні виникали гарячі дискусії «Кого послати? А чому послали цього/цю? А, ну ясно, там такі люди за цим стоять…».  Абсолютним винятком можна хіба що вважати перші два роки нашої участі у цому конкурсі —  2003 та 2004, коли на Євробачення від нас поїхали Олександр Пономарьов та Руслана. Тоді розмов не було: яскраві, талановиті, визнані народом. Ще й Руслана як переможниця привезла Євробачення до Києва. А потім…

Усі пам’ятають, як на найвищому державному рівні у 2005 році, на конкурс був відправлений гурт «Гринджоли» з піснею, що стала гімном Помаранчевої революції —«Разом нас багато». Особисто для мене ця пісня й досі важить дуже багато, адже я був активістом Помаранчевої. Але саме тоді, вперше конкурсанта від України напряму пов’язали з адмінресурсом. А пам’ятаєте хто більше за інших кричав «зрада!»? Ані Лорак. Так-так, та сама «заслуженная артиска птицефабрик российской федерации», яка голосніше за всіх ображалася та поливала брудом молодий на той час гурт «Гринджоли». Та про «Куйок за буйок» трохи згодом.

У 2006-му суспільство досить спокійно сприйняло кандидатуру Тіни Кароль, з досить таки запальною композицією «Show me your love». Проте вже наступного року пристрасті розгорілися знов.

2007-го Україна відправила підкорювати Євровізійний олімп епатажну та контраверсійну Вєрку Сердючку з каламбурною піснею «Dancing Lasha Tumbai», але тут вже наш виконавець не сподобався росіянам. Точніше, не сама Сердючка, а пісня — адже росіянам почулося «Russia good bye» замість «Lasha tumbai».

І понеслись нескінченні замовні та відверто «жовті» матеріали як упресі, так і в теле- та інтернет ЗМІ. Цькування за «русофобію», та зрештою —  заборона на ведення концертної діяльності в РФ. Особисто я вважаю, через бажання хоч так пропіарити власного конкурсанток — гурт «Серебро», на який тамтешні «рішали» робили переможні ставки. Зрештою, Сєрдючка зайняла 2-ге місце. а «Серебро» третє.

2008 рік. Одвічна стажданка Ані Лорак таки їде на Євробачення. Займає там друге місце, повторюючи результат Сєрдючки та одразу ж отримує «заслужену артистку України» з рук президента Ющенка. Варто зазначити, що це почесне звання з цієї безчесної виконавиці досі не знято, що свідчить про те, що й досі у високих кабінетах сидять її приховані фанати. Інакше я це пояснити не можу.

2009 рік став одним із найскандальніших в історії наших національних відборів. Справа в тому, що у тодішньому відборі брала участь на той час не дуже відома в Україні Анастасія Приходько. Парадокс парадоксів полягав у тому, що Настя — на той час переможниця російської «Фабрики звезд» — вирішила представляти Україну з УКРАЇНОМОВНОЮ піснею «За тебе знов».

Це налякало тодішнє псевдопатріотичне керівництво НТКУ на чолі з Василем Ілащуком, і воно наполегливо почало підтримувати відверто вульгарну Світлану Лободу. Зрештою, Настю зняли з конкурсу нібито за порушення часових рамок треку. Хоча вона пояснювала, що може спокійно його вкоротити, але не подіяло. Навіть лист на підтримку Насті, підписаний Ніною Матвієнко та іншими відомими діячами культури до президента Ющенка, не дав результату. Поїхала Лобода, але Настя не здалася і виступила цього ж року від Росії із ДВОМОВНОЮ піснею «Мамо», приспів у якій — звучав Українською і… обійшла Лободу на одну сходинку.

2010 рік був спокійним. Ніхто не обурювався кандидатурою співачки Альоші, і не сильно засмутився 10-м місцем, адже це все одно краще, ніж 12-те у Лободи.

2011 рік був оповитий скандалами в кулуарному сенсі слова. Із самого початку відбору, стало зрозуміло, що буде гаряче. Адже по-перше, знову пробувала представити Україну Анастасія Приходько. А по-друге, вперше у відборі вирішила брати участь дуже талановита співачка кримськотатарського походження Джамала. Всі очікували. що боротьба за право представляти державу розгорнеться саме між цими двома учасницями. Але розчаровано видихнули,  коли переможницею оголосили відверто ніяку Міку Ньютон.

Якщо розібратися, продюсером Міки Ньютон (Оксани Грицай у побуті) був Тимофій Нагорний — людина з Донецька. На цьому визначенні можна поставити крапку, адже тоді вже при владі був Янукович. Слово «донецький» набуло іншого змісту —  «господар життя» і «між собою порєшаєм”. Порішали на 8-ме місце…

2012-го року нашу країну до Азербайджану поїхала представляти улюблена співачка Ріната Ахмєтова Гайтана. Якщо прочитати ще раз попередній абзац — усе стає на свої місця.

2013 рік так само пройшов без особливих скандалів, обмежившись внутрішніми шоу-бізнесовими розборками. Поїхала Злата Огнєвіч, яку хоч і пов’язували зі зв’язками у тодішньому Кабінеті міністрів, —довести не змогли. Результат — 3-тє місце

2014-го, після Революції Гідності поїхала донька Назарія Яремчука – Марія Яремчук. Результат 6-те місце.

Минулий рік ми пропустили, за словами гендиректора НТКУ Зураба Аласанії, з метою економії. Хоча багато хто звертався до урядовців з проханням не відмовлятися від участі —аби показати Європі, що ми є, ми сильні, ми співаємо, незважаючи на те, що в нас іде війна. Ніхто не послухав, напевно тому, що ніхто не хотів заносити «куди треба», а натхненні силою нашого народу підйомом національної свідомості артисти —  хотіли по-чесному.

Анастасія ПриходькоЗараз знову триває відбір. Перший полуфінал відбудеться 6-го лютого, і знову в ньому зійдуться Анастасія Приходько та Джамала. Яскраву компанію також складуть Тоня Матвієнко та гурт «The hardkiss».

Звертаюся до членів жюрі: шановні, ми пропустили минулий рік. Ми не співали — ми воювали. Настав час показати — за що! Переможця потрібно обрати вкрай чесно та прозоро, робити ставку передовсім на музичний матеріал, а не на ту чи іншу лише вам відому доцільність.

Ми робимо реформи: зі скрипом, важкими потугами, але робимо. Сфера культури, мистецтва та шоу-бізнесу потребує змін та реформ не менше — ніж поліція та прокуратура. Адже в цій сфері формується душа народу, душа нації.

ДжамалаЗа це так само стояв Майдан — за підняття культури, яка на довгі роки застрягла на рівні «горілчано-гопачного» гуртка, в який можна потрапити, якщо даси на лапу завклубу. так не має бути. Українська культура — її пісенний, танцювальний, художній доробок — завжди був предметом гордості Українців. Якщо й надалі продовжувати чавити це все сумнівною попсою, прикриваючись комерційними інтересами, а простіше кажучи «піпл хаваєт» — таку хрупку та ніжну субстанцію як національна душа можна знищити остаточно.

Закликаю вас до чесності, прозорості та неупередженості. Покажіть, що ви справді вболіваєте за Україну!

Анастасія Приходько

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ