Назар Приходько: Пакт Гундяєва-Франциска

Назар Приходько, журналіст і волонтер
Назар Приходько, журналіст і волонтер

Щодо спільно підписаної заяви Папи Франциска та Владіміра Гундяєва, а саме пункту 27, у якому говориться наступне:

«Висловлюємо побажання, щоб було подолано схизму між православними вірними в Україні на основі існуючих канонічних норм, щоб усі православні християни України жили в мирі та гармонії, і щоби католицькі спільноти країни сприяли цьому, щоби наше християнське братерство ставало дедалі видимішим».

Я не знаю, може, православні й долають якусь там «схизму», (я знаю — що це, просто зневажаю в контексті) під час національно-визвольної війни. Але я воюю на своєму, інформаційному, фронті не за віру передовсім — а за державу та націю, які зробили свій вибір. У вірі також.

Особисто мені байдуже —  хто ворог моєї нації та держави за вірою, будь він хоч адвентистом-ваххабітом. У мене, є МОЯ віра, яка не має нічого спільного з Москвою, «русским миром» та іншою ГБшною єрессю.

У мене є друзі різних релігійних поглядів, різних конфесій, обрядів, патріархатів. Для прикладу, наведу історію двох із них.

Один, до війни, був фанатичним прибічником «канонічності» та  противником «розкольників». На ґрунті чого у нас із ним частенько виникали суперечки. Я йому доводив одне, він мені інше. Аби не пересваритися остаточно, ми, відчуваючи одне одного, завжди практично одночасно змінювали тему. І переводили наші високі теологічні перепалки на футбол або географію.

Потім відбулась активна фаза революції і почалась війна. Я побачив, як у голові друга почали відбуватись метаморфози. Він перестав бути проти україномовних богослужінь. Частіше помічав антиукраїнську риторику Онуфрія та Кіріла. Ба більше – вивчив декілька повстанських пісень! Зараз він уже не такий категоричний – як раніше. І все частіше говорить про необхідність Єдиної Помісної православної церкви в Україні. Правда, я висловив жаль, що його змогла переконати лише війна.

Інший мій друг – римо-католик. Пам’ятаю, як він радів обранню Франциска Папою. Як розповідав про те, що католицька церква йде в ногу з часом –  і це підтверджує обрання Папою саме такого кандидата.

Зараз він на фронті. Так само, як і я, не поділяє ворогів за релігійною приналежністю.

Буквально одразу після оприлюднення спільної резолюції Папи та Кіріла, ми з ним поговорили. І я почув нотки розчарування тим — що знову без нашої участі було ухвалене історичне рішення. Знову «без меня меня женили». І знову ми опинилися наодинці – цього разу в релігійному плані. Хоч він і римо-католик та мав би, згідно спільної заяви, допомагати православним подолати «схизму».

Зрештою, друг дійшов висновку, що «вам там своє робити, а нам тут своє». Не можна, каже, коментувати високі матерії – перебуваючи по коліно в багнюці в холодних шанцях.

А ще він додав, що Папа недооцінив ГБістську сутність Кіріла і говорив з ним як із рівним собі. А треба було інакше — як із заблудлим мирянином.

Гундяєв Франциск

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ