Оксана Забужко: Вперше за 83 роки в Києві збудували новий театр

Оксана Забужко, письменниця
Оксана Забужко, письменниця

Одна заввага до «архітектурних дискусій». Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати такак: ВПЕРШЕ ВІД ДОБИ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В КИЄВІ ЗБУДОВАНО НОВИЙ ТЕАТР.

І це, їй-богу, прекрасна новина! Історична.

Тому що, любі кияни й «співчувальники», в разі хто забув, – востаннє спеціалізоване театральне приміщення (в клубі «Харчовик», тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий муз театр) було відкрито в Києві в 1933 р. (!): останнім відлунням уже «відстріляних» 1920-х.

Звідтоді – прошу вдихнути й видихнути – Радянська влада не збудувала в Києві ЖОДНОГО театру (тільки кінотеатри, оскільки «из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк» (В.Ленін), та ще – Палац «Україна», що призначений був для партз’їздів, але і з ним вийшла погана історія: в «Музеї покинутих секретів» я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказували, в дійсності ж архітектор не «повісився в ЦК», а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якої ще живі, не прочитала в документальному викладі, от же цікаво, і чому б же то?.. Чому досі дружно мовчать на тему «советского культурного строительства» «києвознавці» й «києволюби»?..)

Скільки за СРСР було ЗРУЙНОВАНО театральних приміщень (як, наприклад, Дім Дворянського зібрання на Майдані, «замінений» у 1975-76 рр. Будинком профспілок) – це окрема тема, до якої теж іще «не дійшли руки». Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в т.зв. «культурному будівництві», і «жодного збудованого театру в столиці за 83 роки» – для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень «мєрзості запустєнія» було ту нещасну «столицю» приречено…

А ще це означає, що чотири (так, ЧОТИРИ!) покоління киян були наглухо відрізані від самого концепту СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ. Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах – так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні «плюшу з балкончиками».

Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.

Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем’єри, як чекаю я, щоб зацінити інтер’єр.

І, можливо, порадіти, що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої «колоніальної ночі»…

Джерело: Оксана Забужко

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ