Журналіст із Горлівки

Олександр Білінський: Хасав’юртський сценарій для України

Олександр Білінський, журналіст і блогер
Олександр Білінський, журналіст і блогер

Ці дві історії — про дипломатичні шляхи розв’язки військових конфліктів. Але в підсумку вони не зупинили війну та численні вбивства.

Останні дні читав про Хасав’юртівські угоди зразка 1996 року, що були підписані між Росією і бунтівної Чечнею і зупинили «першу чеченську» кровопролитну війну.

Чечня перетворилася на чорну діру. Вона не стала незалежною, але вже не була й частиною Росії, що означало — жодної економічної допомоги для реконструкції. Ситуація не була заморожена — її загнали під шкіру.

Чеченці, які спочатку не хотіли цієї війни, прийняли все за чисті щирі наміри Росії — та підписали угоду, в якій було закріплено, що до 2000 року взаємини Росії та Чечні будуватимуться на основі принципів і норм міжнародного права.

Насправді не визначення статусу було перенесене, а війна була перенесена. Не відкладений статус — а відкладена війна.

Це був не мирний договір. Це була відстрочка, взята Росією в той момент, коли вона опинилася у дуже невигідному становищі. І через роки переможна «друга чеченська» стала передумовою до приходу до влади Володимира Путіна.

***
І друге порівняння — на підставі перегляду першої частини серіалу «Нарко», знятого Netflix про кривавого колумбійського наркобарона Пабло Ескобара.

Ескобар купив колумбійський уряд, поліцію, журналістів та частину населення — його люди були всюди.

Тих, хто продаватися не бажав і ставав на його шляху, наркобарон убивав. Більше десяти років ця людина була практично невловимою для влади. Ескобара вигнали з Колумбії. І, бажаючи повернутися, він придумав «мирну угоду» з владою.

Він погоджувався сісти у в’язницю зі своїми подільниками, а президент обіцяв по закінченні в’язничного терміну не переслідувати їх.

Але в’язниця була не проста, а з «особливим порядком здійснення нагляду». А якщо ще простіше — особиста в’язниця колумбійського наркобарона Пабло Ескобара, побудована ним на власні кошти.

Фактично — розкішний будинок без права виїзду за його межі, де його оточували друзі – постачальники наркоти. Де він продовжував займатися наркобізнесом, але вже не настільки відверто, як раніше. Куди йому в спеціальних фургонах привозили повій для розваг. А в окремі дні Ескобара відвідувала сім’я.

І це була взаємна домовленість між владою Колумбії та наркобароном після багаторічної позиційної війни. Після найжорстокіших убивств, вибухів літаків, викрадень, розстрілів поліцейських, які влаштовували бойовики Ескобара за великі винагороди.

Так от, не покидає відчуття, що Мінські угоди, які швидше за все узаконять у ВерховнійРаді, — це копія Хасав’юртівських домовленостей. Вони призупинять війну, але не завершать її. Вони номінально повернуть у ці міста ознаки України, але фактично це буде величезна «сіра зона», яка в будь-який момент може спалахнути.

А «особиста в’язниця Ескобара» — це узаконена «автономія окремих районів Донбасу». Як і в колумбійському випадку — на умовах Ескобара, так і в нашому — на умовах Москви та її маріонеток у «республіках».

Як і влада Колумбії, ми зможемо показати, що терористи заспокоєні. Літаки не підривають, міста із «Градів» не обстрілюють, людей в підвалах не мучать. А фактично це буде автономія — «де можна все, і тобі за це нічого не буде» .

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ