Олександр Деркач: Сага під назвою «Гонтарєва погубила банківську систему України»

Олександр Деркач, бізнесмен, економіст
Олександр Деркач, бізнесмен, економіст

Стежу за сагою. Під назвою «Гонтарєва погубила банківську систему України». Я не є адвокатом Валерії Олексіївни і ніколи з нею не зустрічався. У мене немає бізнес-інтересів в жодному з банків. Але я 14 років працював в цьому секторі та в банківській справі трошки розумію.

Панове політики та панове банкіри, давайте не будемо лукавити. І обманювати публіку. Проблеми в банківському секторі почалися не рік і не два тому і зовсім не з Гонтарєвої. Вони набагато глибші, ніж помилки якоїсь конкретної людини.

Банки почали валитися 10 років тому. Самі. Через жадібність і некомпетентність людей, які в них ухвалювали рішення. А також через некомпетентність людей, які здійснювали за ними нагляд в Нацбанку. Року до 2005-го банківська система працювала цілком адекватно. Те, що багато банків потім купили іноземці, підтверджує цю тезу.

Поступово економіка почала підніматися, підвищувалися зарплати, в банках з’явився надлишок ресурсів, в першу чергу, валютних. У населення зростало споживання. Банки кинулися кредитувати все, що ворушилося. Не маючи ані досвіду, ані прописаних процедур, ані підготовленого персоналу. Були забуті економічні нормативи, ризики і здоровий глузд. Десятки і сотні мільйонів доларів видавалися компаніям без валютної виручки. Сотні тисяч доларів – людям з зарплатою в 5 тисяч гривень. Йшли прямі інвестиції в нерухомість.

Ширилося змагання, у кого швидше позичальник виїде на новому автомобілі. У вас вчора через годину, а у нас сьогодні – через півгодини. Нові відділення банків відкривалися десятками щодня. Кредитники сиділи в кожному гастрономі. Я нічого не забув, нагадайте?

Ми з партнерами, продавши банк «Аваль» з рівнем поганих кредитів в портфелі 2 (!) відсотки, з цікавістю спостерігали за всім цим святом життя. Гадаючи, коли він накриється мідним тазом. Через 3 роки, або все ж таки через 5. Накрився через 4. Коли квартира, куплена за 300 тисяч, стала коштувати 100. А зарплати стало не вистачати навіть на сплату відсотків.

Система почала сипатися. Фактично, банківська система вже тоді розвалилася. Народ побіг з банків. Ліквідності катастрофічно не вистачало, а прибуток не покрив навіть операційні витрати. Кредити НБУ, видані мільярдами доларів в гривні ситуацію з ліквідністю стабілізували, але жодної проблеми не розв’язали. Я б навіть сказав, посилили. Принісши купу інших негативів, про які я не буду тут писати.

Потім настав 2014-й. Стало зовсім погано. Нові мільярди доларів благополучно відправилися в топку рефінансування. Не хочу говорити про те, правильно чи неправильно робилося рефінансування. Були, або не були там порушення – це вже не важливо. Печінка все одно відвалилася. Але факт залишається фактом.

Року з 2008-2009-го року банківська система України перестала бути ліквідною. І в цілому, і в більшості конкретних банків. Як виглядає ситуація на дану хвилину, мені в цифрах невідомо. Але думаю до одужання далеко. Причини ті самі. Незакриті дірки в балансі, стан економіки, ризики, рівень прибутковості.

Чи робить Гонтарєва помилки. Може і робить. Може і багато. Але вона явно не причина того, що сталося в банківському секторі. І на 100 відсотків не людина, яка одноосібно повинна за це відповідати. Як не хотілося б сьогодні все звалити на неї. Зараз вона виконує функцію асенізатора. Дуже невдячну. Намагаючись в калюжі гівна нарити острівець твердої землі. Знову ж рано говорити, наскільки успішно. Скільки банків ще потоне на цьому шляху, сказати важко. Але вони явно потонуть. Незалежно від того, чи буде там Гонтарєва, або Пупкін. Доля у них така.

Джерело: Деркач Олександр

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ