Олександр Кочетков: Дипломатичні іловайськи

Олександр Кочетков, політолог
Олександр Кочетков, політолог

Шанувальники президента відносять до його безумовних чеснот глибоке володіння дипломатичною кухнею, вміння вести складні переговори і все таке інше. Начебто так і є.

Але тоді я не можу зрозуміти, чому постійно виникають ці поразки на дипломатичному фронті? Адже на ньому Україна програє Росії без жодного застосування ядерної зброї.

Почнемо з того, що Україна так і не домоглася, щоб у всіх офіційних документах Росія іменувалася не інакше як агресором.

Проблема анексованого Криму виведена за дужки переговорів з врегулювання ситуації.

Про згубність для України «мінської змови» говорилося неодноразово.

І тепер нові поразки: бойовиків Донбасу раптом назвали озброєними підрозділами окремих районів України. І агресія Росії одразу перетворилася на громадянську війну в Україні, чого недоімперія весь час і домагалася.

Зверну увагу на той факт, що на дипломатичному фронті необхідна саме стійкість і твердість у відстоюванні своєї позиції. Тут перевага в танках і авіації вичерпного значення не має. Тобто ось уперся наш міністр і в жодному разі не погодився із запропонованими формулюваннями. І тоді міжнародні партнери влаштовують скандал, вимагають заміни парламентера від України тощо.

Чи багато подібних випадків українського опору ми знаємо? Жодного! Наші дипломати на офіційних переговорах смиренно погоджуються з нав’язуваною їм позицією. А на малозначних, на кшталт нещодавнього засідання СНД, у них прорізається голос і почуття національної гідності.

А значить, існує відповідна директива Президента. Інших варіантів немає.

Джерело: Александр Кочетков

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ