Олександр Кочетков: Мінський процес як особистий парашут Порошенка

Олександр Кочетков, політолог
Олександр Кочетков, політолог

Спроба за будь-яку ціну протягнути до Конституції України легалізацію бойовиків на Донбасі, запланована на кінець січня, — головна політична тема.

Зараз загострення пристрастей, як перед Варфоломіївською ніччю.

Чехов учив вичавлювати з раба по краплині. Тепер рабство кінської клізмою вдавлюють у депутатів відрами. Доки математично не вистачає п’яти-семи голосів. З урахуванням неминучих усушок-утрусок і природного скорочення треба ще півтора десятка.

Для гарантії. Бо другої спроби у президента Петра Порошенка не буде.

Старанність Порошенка, що вихлюпується через край — ніби аварійна каналізація, цілком зрозуміла. Він працює на майбутнє. Не України, звісно ж, а своє.

Для бізнесмена в його накопичувальній діяльності існує два ключових моменти: вхід і вихід із теми. Саме тоді найімовірніші ексцеси. Увійти тяжко, але вийти ще складніше. Так, альпіністи знають, що спуск із вершини небезпечніший за підйом.

Ставши президентом, Петро Олексійович залишився комерсантом. У дрібницях і по-крупному. Своє президентство він розглядає насамперед як найвигідніший у його житті бізнес-проект.

Увійшов у тему Порошенко блискуче. На сто сорок шість відсотків використав на свою користь ситуацію, що склалася. Далі пішов процес. Президент вважає, що — процес належної компенсації за його титанічні труди у справі порятунку країни. Українці та навколишній світ переконані, що — корупції та використання службового становища. Факт у тому, що — замість викорінення — до злодійських схем Януковича, додалися схеми Порошенка-Яценюка, що активно експлуатують неоголошену війну. Суми, котрі називають, вражають навіть бувалих.

Порошенко — не дурень. І тема безпечного виходу і виведення-легалізації награбованого для нього — життєво важлива. У прямому сенсі, адже у Путіна він не затихариться.

І Петро Олексійович зробив свій вибір. Остаточний. На користь сильніших, як чинив усе своє життя. Президент вирішив, що якщо він повністю і скрупульозно виконає всі вимоги США і Європи (читай Росії) — нехай вони й на шкоду Україні — то йому дадуть можливість залишити країну, пробачать корупційні гріхи і укриють від переслідувань.

Відверто кажучи, сумнівно.

Але в кожному разі, рятувальний парашут запропонований лише Порошенку. А про що думають ті, хто має намір натисканням кнопки «за» запустити сценарій знищення України? Нехай поняття держави для багатьох із них — порожній звук. Але ж це — ареал проживання і годування, якщо по-науковому. Всі депутати таки не втечуть поголовно з країни, яка гине.

Чи сподіваються, що «заграється», — як з тими, хто голосував за «диктаторські закони» Януковича?

Цього разу не заграється — масштаб не той. Наслідки також. І все може обійтися навіть без тієї пародії на суд, яку нині пропонує своїм супротивникам Петро Порошенко і його прибічники.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ