Олександр Кочетков: Політичні перспективи Савченко

Олександр Кочетков, політолог
Олександр Кочетков, політолог

Політичні перспективи Надії Савченко.

Тема цілком актуальна, оскільки є інформація — що до пакету з російським результатом щодо Сирії («відлітай, Мішка, відлітай!») включена й передача Надії для «відбування покарання в Україні».

Зрозуміло, Путін для того і косить під самодержця — щоб мати можливість в будь-який момент образитися і передумати. Але наразі домовленість саме така.

Так, перший час Надії доведеться відновлювати здоров’я упереміш із офіціозним ажіотажем — виступити в Раді, в Європарламенті, в Конгресі, отримати нагороду від Порошенка, Яценюка (якщо досидить), Кличка та далі за списком.

А потім почнуться політичні будні. І ось в цьому напрямку поки що позитивного сценарію для Надії Савченко я не бачу. На відміну від інших політичних в’язнів, того ж Геннадія Корбана.

Судіть самі. Нинішня українська політика — це забійний заміс лицемірства, підлості, жадібності, боягузтва та зради. Надія після всього пережитого в цьому не зможе не лише діяти, а й навіть дихати.

Але ж її одразу ж спробують узяти в піарний оборот провідні політики — адже в них вибори на носі, а тут такий іміджевий плюс.

Не вірю, що пряма, як злітна смуга, Надія здатна довго уживатися в одній обоймі з ЮВТ, для якої щирість не дозволена навіть у сімейному колі. Знову ж, обидві звикли командувати.

Я не можу придумати для Надії адекватної політичної спеціалізації. Вона не народний трибун, яким був Юрій Луценко під час Помаранчевої революції. Не грамотний викривач, як Юлія Тимошенко завжди. Не безпринципний інтриган, яким був і помре Петро Порошенко. Не апаратник-орговик, завдяки чому зробив кар’єру Олександр Турчинов.

Вона легко може підняти людей на бій. Але де зараз найнебезпечніші вороги? І рухатися шляхом випадкового перехожого, яким пішов козак Гаврилюк, Надія теж навряд чи погодиться. Вже радше стане політхуліганом на кшталт Парасюка, не дай Бог, звичайно.

От немає у нас в політичному арсеналі такої функції як «символ»! Символ незламності. Нескореності. Віри в Україну.

Єдиний шлях, що спадає на думку, — зближення з Рухом Яроша. Загальні патріотичні пріоритети збігаються. Конструктивність (скажімо так) Дмитра, через яку розколовся «Правий сектор», буде врівноважена безкомпромісністю Надії. У такого політичного шлюбу за розрахунком є ​​майбутнє.

Правда, є і ще один варіант розвитку подій, про який доводиться згадувати.

Порошенко одразу переконається в тому — що Надія на солодкі вмовляння не піддається, проти «мінського змови» і всяких «особливих статусів» готова воювати до кінця. І тоді він відправить її реально відбувати термін, виписаний нашій героїні путінським балаганним судом. А суспільству втре — що, мовляв, такі міжнародні домовленості. Інакше — війна. Та й амністія не за горами, потерпіти якихось там п’ять років…

Малюнок Алекса Дашкевича
Малюнок Алекса Дашкевича

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ