Олександр Кочетков: Зброя на стіні, яка вистрелить

Олександр Кочетков, політолог
Олександр Кочетков, політолог

Відомо, що рушниця на стіні обов’язково колись вистрелить. А якщо цих рушниць-автоматів-гармат десятки тисяч? І вони — в руках відморозків, які нічого, крім війни, не вміють і не хочуть? Бо лише за це їм і платять. А рішення ухвалює моральний виродок, який мріє весь світ «примусити поважати себе, коханого»?

Невже ці рушниці не вистрелять?

Не хочу нести погані новини, але ситуація на Східному фронті вкрай нестійка. Наступ російсько-сепаратистських військ є вельми ймовірним. Але наша готовність до відбиття навали зараз, на моє переконання, нижча — ніж на початку агресії.

Президент Петро Порошенко, реалізуючи свій вихідний задум, практично знищив добровольчі підрозділи — колишню ідейну основу опору агресору.
У спробах зміцнити особисту владу, для власного ж збагачення, він бездумно відсунув від оборони великий патріотичний бізнес. І тепер ніякі Коломойські з Корбанами вже не вкладатимуться, щоб організувати захист кордонів.

Президент задушив волонтерський рух — шостим почуттям узурпатора вловивши, що саме ці вільні патріотичні люди ніколи не змиряться з присвоєним ним правом вирішувати: що потрібно армії, а що ні. Частина користолюбних підпрягаються у Міноборони. Частина відбиваються в судах від безглуздих звинувачень у контрабанді бронежилетів і амуніції. Але того цільового та швидкого забезпечення бійців, яке раніше відбувалося через волонтерів, уже немає.

Як піклується про наших вояків Міноборони, відомо завдяки долі 53-ї бригади — знятої з бойових позицій і навіщось кинутої загинатися від холоду та голоду на тиловому полігоні. Та й не лише цієї бригади. Реформи в оборонному відомстві не відбулися. І молоді командири, які вже знають війну не за підручниками, а в реалі — так і не стали головною командною ланкою української армії. І як і раніше, в Генштабі переконані, що найважливіше — потрафити президенту, а не подбати про бійців.

Усе це разом руйнує ключовий компонент перемоги — бойовий дух. Але про такі високі поняття боягузи та брехуни у владі та керівництві Міноборони нічого не чули. В їхніх корупційних схемах таке не фігурує. Тому з початком наступу бойовиків вони одразу завиють: а ми ж говорили, що «Мінську» немає альтернативи. І підхопить стогін хор куплених ботів. Що ж, справді — якщо цілеспрямовано розвалювати армію, то альтернативи капітуляції не буде…

Ми, звісно, знову вистоїмо. Але знову ціною великої невиправданої крові. І життів кращих синів і дочок України. Дай Боже, щоб нам своїм наступом у Сирії підсобили Туреччина і Саудівська Аравія, реалізуючи власні плани протистояння РФ. На них надії значно більше, ніж на нашу владу.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ