Олександр Кочетков: Уряд мусить бути незалежним від президента

Олександр Кочетков, політолог
Олександр Кочетков, політолог

ХОРОШИЙ МІНІСТР, докази нездійсненності.

Є поширена помилка: мовляв, професійна порядна людина може зайти у владу й показати рівень роботи. Не можна! Ні показати, ні навіть зайти. Бо Система.

Приміром, виторговує фракція коаліції квоту на міністра. З кого вона підбирає кандидатуру? З чесних професіоналів чи залаштункових спонсорів партії, яким треба «відбити вкладення»?

Але, припустімо, змогли відстояти професіонала. Далі з‘являється прем’єр-міністр зі своїми уявленнями про уряд. І йому зручні виключно слухняні виконавці, а не реформатори-бунтарі. Причому, з думкою прем’єра необхідно рахуватися, оскільки він володіє безліччю важелів: від апарату уряду — до КРУ Мінфіну і МВС, щоби прирівняти до нуля будь-якого міністра.

А ще є зовнішні партнери. І в них теж свої перпендикулярні думки про те, яким мусить бути справжній український міністр.

Але й це не все. У нас же є президент, який формально не належить до виконавчої влади, але теж володіє важелями — СБУ, РНБОУ. Знову ж таки, під президентом завжди потужна фракція парламентської коаліції, яка може ініціювати недовіру міністру. А вже про Мінстець та інші інструменти інформаційного кілерства можна й не згадувати. Отже, знову-таки доводиться йти на компроміси і прийняття слизьких зобов’язань.

І знову не все. Адже фракції коаліції мають квоту і на заступників міністрів. Тобто керівник міністерства отримує команду, кожен член якої від нього залежить мало, має власні інтереси. Він дивиться чи на фракцію, яка його висунула, чи на Адміністрацію президента, котра його підтримала як «наглядача».

Знову ще не все. Адже є старі працівники ввіреного міністерства зі своїми налагодженими тендерними схемами та можливістю влаштовувати тихий саботаж, якщо новий міністр почне круто гнути в свій бік. Міністрові мало не видасться.

Риторичне запитання: який реформаторський результат може бути в кінці цієї низки ублюдочних компромісів?

Тому треба, щоби в новій системі влади парламент висував прем’єр-міністра, а той повністю самостійно й незалежно формував власну команду уряду. Президент не повинен мати ні найменших можливостей для впливу на уряд і має виступати лише як незалежний арбітр між парламентом та Кабміном. Контролювати уряд повинна друга палата парламенту, не пов’язана з ним історією кругової поруки при розпилі бюджету.

І отоді може щось вийти не лише у можновладців, а й в всіх нас.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ