Олександр Солонько: Свідки «другого терміну»

Політичний аналітик Олександр Солонько
Політичний аналітик Олександр Солонько

Майже синхронно із кампанією щодо відмови від окупованої частини України через референдум, розпочинається кампанія по просуванню діючого президента Порошенка в нагріте крісло на другий термін.

Першими її «ластівками» стали заяви чиновників топ рівня. Тобто, адміністративна вертикаль вже отримала орієнтири для роботи з масами та людьми, прямо залежними від цієї вертикалі. Тих, хто є її частиною. А це вже сотні тисяч громадян.

Очевидно, що українцям знову будуть нав’язувати тезу про відсутність для них альтернативи. Ми знову почуємо про те, що голосувати нема більше за кого, а ті хто є – не мають шансів. Єдиною «альтернативою» будуть зображені представники режиму Януковича, які перегрупувалися і кинулися в бій за відродження «русского міра» в Україні, як гарантії свого політичного життя та інші представники старої корумпованої «еліти». Вони матимуть фінансовий та медійний ресурс, десь увірвуть частку адмінресурсу, хоч і не такий як діюча влада, а десь намагатимуться досягти результату завдяки зневірі та апатії українців.

А що ж самі українці?

Страшенна втома від постійної брехні та пустих обіцянок наростає. Численні пустопорожні заяви президента стосовно «мінського процесу», безвізового режиму з ЄС чи, наприклад, гнівні рішучі вимоги щодо електронного декларування доходів чиновниками переходять або в нові заяви, які різко відрізняються від сказаного перед тим, або відвертий саботаж чи звичайним мовчанням. Тарифний терор населення уряд на чолі з Гройсманом називає «реформами», а колеги з політичного табору, зокрема міністр МВС Аваков так само називає низку відверто диктаторських законодавчих ініціатив.

Все свідчить про стрімку втрату легітимності кратну втраті довіри громадян до влади.

На фоні всього цього провал люстрації посприяв тому, що піднімають голову регіонали та сепаратисти, які п’яніють від безкарності та не приховують, що чекають на пришестя Путіна і роблять все для того, щоб це сталося.

В цьому хаосі українцям немов би натякають, що нема різниці хто нам брехатиме далі. Нема різниці хто буде займатися мародерством національного масштабу. Не важливо хто буде перешкоджати будь-яким реформістським та інноваційним ініціативам громади. Не має значення хто буде легітимізувати окупацію та торгувати вроздріб чи оптом державним суверенітетом. Мовляв, нехай це роблять ті, хто й робив, яка різниця.

А що ж громада. Хоч вона й знесилена, на межі дезорієнтації та апатії, але проте, все ще тисне на владу. Не завжди системно, не завжди ефективно, проте, потуга є. А це означає, що є воля до ухвалення важливих рішень, реалізації ініціатив та пошуку правильного шляху для держави.

В Україні є політики та політичні сили, які такі шляхи пропонують та намагаються їм слідувати. Це означає, що є альтернатива. З цього виходить, що замість того, аби робити вибір, який нам нав’язують «свідки другого терміну» Порошенка чи його «антиподи», а насправді – плоть від плоті й крові від крові, нам необхідно дати шанс альтернативі.

Пора дорослішати та відмовлятися вірити в солодкі обіцянки та медійний шантаж про безальтернативність та відсутність здорового вибору.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ