Політичний експерт, громадський діяч

Олена Галкіна: Політикам Савченко на волі не потрібна

Олена Галкіна, історик, експерт із міжнародної політики. Живе в Москві
Олена Галкіна, історик, експерт із міжнародної політики

Що довше Надія Савченко залишається в ув’язненні, то зрозуміліше — що недруги у неї не лише в Кремлі.

Офіційно президент Петро Порошенко докладає всіх зусиль, щоби звільнити Надію. Але коли надавалася така можливість, він чомусь не поспішав.

Улітку 2014-го, як згадував Геннадій Корбан, команда Дніпропетровської ОДА змогла домовитися про обмін Надії на російську диверсантку, але Порошенко не дав добро. У вересні 2015-го вже сам президент прямо заявив, що відмовився обміняти Надію Савченко, Олега Сенцова і Олександра Кольченка на грушників Александрова і Єрофєєва, бо вважав такий обмін «нерівноцінним».

І ось зараз, коли Савченко увійшла в сухе голодування, коли її звільнення вимагають лідери ЄС і США, — блогери, близькі до Банкової, займаються вигадуванням опусів про те, що Савченко —  «проект», створений чи Віктором Пінчуком і Юлією Тимошенко, чи то взагалі за участі Кремля з антиукраїнською метою.

Не думаю, що президентська команда всерйоз сприймає Надію як потенційного суперника на виборах в найближчому майбутньому. Для нинішньої влади України Савченко на свободі — значно вигідніша, ніж у російській в’язниці. Бо звільнення військовополонених —  це однозначна перемога. І навпаки.

Радше, справа в тому, що Надія антисистемна до пострадянської номенклатури, небезпечна для неї.

Вся біографія Савченко —  це історія боротьби за свободу. За свободу вибирати покликання, долю. За право захищати свою країну і реалізуватися в ім’я загального блага там, де ти справді талановита. А не куди тебе насильно визначили патріархальні правила, лише тому — що тобі не пощастило народитися дівчинкою.

Жінки в Україні дискриміновані помітно менше, ніж у Росії. На рівні побутової, корпоративної, наукової культури за жінкою —  нехай зі скрипом і небажанням —  але визнається право на авторське створення  ідей і участь в ухваленні рішень в статусі не «шиї», а самостійної «голови».

У більшості сфер самореалізації українки вільніші за росіянок. Але участь жінок у політиці залишається і в Україні, і в РФ на ганебно низькому рівні —  107 і 128 місце серед 145 країн.

Бо пострадянська культура влади — глибоко патріархальна.  В цьому плані вона нітрохи не змінилася з часів СРСР і не хоче змінюватися. Вищий політичний клас відчайдушно чинить опір будь-якій думці про лібералізацію, бо вона руйнує ієрархію бюрократичного таїнства. А Савченко своїм життям, справою доводить, що не хоче приймати ці правила. Що готова боротися за нові, справедливі. Готова їх встановлювати.

Тому вона дуже потрібна українському суспільству на волі.

Суспільству —  але, на жаль, поки не державі.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ