Олеся Крок: Про волонтерство

Олеся Крок, блогерДавно про це думаю, ось напишу нарешті. Коли в нашій країні почалася війна, народ України продемонстрував свої найкращі якості – люди почали об’єднуватися і допомагати всіма своїми можливостями захищати Батьківщину.

Чоловіки пішли на фронт. Хто не міг піти з якихось причин, допомагав грошима. Хто не міг давати гроші – почав допомагати своїм часом і особистою участю. Жінки стали біля плити, почали готувати продуктові набори, плести маскувальні сітки. І так далі і багато іншого. Так народилось «волонтерство» в Україні.

Вікіпедія дає визначення волонтерства. Волонтерство або волонтерська діяльність (від лат. Voluntarius – добровільний) – це широке коло діяльності, включаючи традиційні форми взаємодопомоги та самодопомоги, офіційне надання послуг та інші форми громадської участі, що здійснюється добровільно на благо широкої громадськості без розрахунку на грошову винагороду.

Минуло кілька років і те, що я бачу зараз, мені не подобається. Волонтери постачають армію. Волонтери лікують дітей. Волонтери роблять ремонти в лікарні. Волонтери відновлюють будинки. Волонтери садять дерева тощо.

Зрозумійте мене правильно, активність громадян – це добре, вона необхідна, адже це є проявом громадянського суспільства! Але на скільки правильна активність у формі «держава (місто) не може (не хоче), ми самі все зробимо»!? Чи захоче (чи зможе) держава і місто, якщо все і так роблять волонтери, самі?!

З наукової точки зору, будь-яке явище (процес), якщо свідомо не утримувати його в певних межах, рано чи пізно перейде в шкалу «занадто» і даватиме результат протилежний. Тобто замість користі нестиме шкоду. Приклад. Надмірна материнська любов, яка починає руйнувати життя дитини (дорослого).

Я бачу вихід в роботі волонтерів також в іншому напрямку: вимагати від влади і наполягати на виконанні її прямих функціональних обов’язків: захист і реалізація інтересів громади.

Волонтери (тобто люди з активною позицією і наявністю вільного часу) повинні почати входити до складу громадських рад, які можуть і повинні бути створені при всіх держорганах і, звичайно, реально працювати. Відстежувати реалізацію міських і державних програм (особливо в цифрах). Почати уважно читати звіти всіх владних органів і ставити запитання.

Коротше, не просто брати і виконувати за органи влади їхню роботу. Але і вимагати в першу чергу від органів влади підвищення ефективності та якості їхньої роботи. Працювати разом з владою. Але не «за неї».

14500573_756871337786019_9126504905118348345_oДжерело: Олеса Крок

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ