Остап Дроздов: Чому я пішов з концерту Тараса Петриненка

Остап Дроздов, журналіст і телеведучий
Остап Дроздов, журналіст і телеведучий

Я щойно вийшов із концерту Тараса Петриненка. В буквальному сенсі цього слова — вийшов. І не я один.

Я безкінечно поважаю Тараса Петриненка за його вклад в українську музику. Я тричі запрошував його у свою телепрограму, і завжди Тарас радо відгукувався — і всі ці ефіри були, без перебільшення, шикарні.

Сьогодні я купив квіти й пішов на його концерт. А потрапив на таке, що змусило мене разом із іншими людьми піти геть.

Концерт почався о 19, почався вчасно. Я пішов із зали о 20.30. Тараса так і не дочекався. Спочатку 45 хвилин публіка слухала івано-франківський рок-гурт. Досить непоганий, в міру монотонний — але люди прийшли не на їхній концерт, а на концерт живої легенди, автора неофіційного гімну України.

Вибачайте, хлопці, але це не ваш концерт. Задовго. Не те.

Далі почав виступати гуцульський гуморист виразно пенсійного віку. Сказати, що його ретро-гумор повністю ішов мимо — нічого не сказати. Гумор був відсутній як такий. Для ілюстрації, гвоздь програми: «Якщо собака качається в снігу, це означає, що випав сніг». Хахаха, як смішно, я ридаю… Далі була дуже дотепна, на думку автора, гумореска про те як вуйко Зеньо ходив на хрестини і там подавився шашликом.

Гнітюча тиша в залі видавала затишшя перед бурею. Минула година. Витерпівши всі ці «розігріви», публіка уже налаштувалася на появу свого кумира. Однак дарма. На сцену вийшла Каріна Плай. І це був нокдаун, удар нижче пояса. Навіть я почав голосно матюкатися. І ось чому.

Другим номером у Каріни Плай прозвучала дитяча пісенька про зєльоного кракаділа РОСІЙСКОЮ мовою. Більше того, далі прозвучала… ще одна весела ПІСНЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ “Звйозди падалі в море”. На програшах артистка щиро бажала публіці, яка прийшла на Тараса Петриненка, аби все ваши мечты сбывались, дорогие львовяне, и пусть звезды падают к вашим ногам…

Люди почали з форсом виходити. Я бачив таке вперше, хоча регулярно відвідую безліч культурних заходів. Одна жіночка в передінсультному стані й вишиванці (вона ж бо прийшла на Тараса Петриненка!) почала бігати по філармонії, зазираючи в усі двері. Нарешті вона знайшла вихід за лаштунки і вирвалася на сцену зі скандуванням: «Тараса Петриненка давайте!». На що артистка Каріна Плай сказала, що Петриненко обов’язково буде, а зараз на цій сцені з’явиться… я не розчув його прізвища, бо це не був Тарас Петриненко.

По залу пробігся невдоволений шумок. Хтось вигукнув: «Поверніть гроші». Я цього не витримав і пішов додому. В гардеробі вже стояли люди, які теж похнюплено покидали зал.

Я безмежно поважаю Тараса Петриненка. І поважатиму надалі. Можливо, він не знав, що в нього на розігріві виконуватимуть мовою окупанта пісні про зєльонава кракаділа і звйозди, коториє падают в море.

Але організаторам такого концерту я скажу: ви охрєніли зовсім. Невже не доганяєте, що в залі зібралася публіка з виразними переконаннями? Що публіці Тараса Петриненка не можна втюхувати російську попсу тут, у Львові? Невже ви не доганяєте, що концерт Петриненка — це, власне, концерт Петриненка?

Квітів шкода. Я приніс їх додому замерзлими і мертвими.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ